Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

 Ja, vid sådant förskräckes mitt hjärta,  bävande spritter det upp.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

 Hören, hören huru hans röst ljuder vred,  hören dånet som går ut ur hans mun.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

 Han sänder det åstad, så långt himmelen når,  och sina ljungeldar bort till jordens ändar.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

 Efteråt ryter så dånet,  när han dundrar med sin väldiga röst;  och på ljungeldarna spar han ej,  då hans röst låter höra sig.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

 Ja, underbart dundrar Gud med sin röst,  stora ting gör han, utöver vad vi förstå.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

 Se, åt snön giver han bud: »Fall ned till jorden»,  så ock åt regnskuren, åt sitt regnflödes mäktiga skur.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

 Därmed fjättrar han alla människors händer,  så att envar som han har skapat kan lära därav.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

 Då draga sig vilddjuren in i sina gömslen,  och i sina kulor lägga de sig till ro.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

 Från Stjärngemaket kommer då storm  och köld genom nordanhimmelens stjärnor;

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

 med sin andedräkt sänder Gud frost,  och de vida vattnen betvingas.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

 Skyarna lastar han ock med väta  och sprider omkring sina ljungeldsmoln.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

 De måste sväva än hit, än dit,  alltefter hans rådslut och de uppdrag de få,  vadhelst han ålägger dem på jordens krets.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

 Än är det som tuktoris, än med hjälp åt hans jord,  än är det med nåd som han låter dem komma.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

 Lyssna då härtill, du Job;  stanna och betänk Guds under.

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

 Förstår du på vad sätt Gud styr deras gång  och låter ljungeldarna lysa fram ur sina moln?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

 Förstår du lagen för skyarnas jämvikt,  den Allvises underbara verk?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

 Förstår du huru kläderna bliva dig så heta,  när han låter jorden domna under sunnanvinden?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

 Kan du välva molnhimmelen så som han,  så fast som en spegel av gjuten metall?

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

 Lär oss då vad vi skola säga till honom;  för vårt mörkers skull hava vi intet att lägga fram.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

 Ej må det bebådas honom att jag vill tala.  Månne någon begär sitt eget fördärv?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

 Men synes icke redan skenet?  Strålande visar han sig ju mellan skyarna,  där vinden har gått fram och sopat dem undan.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

 I guldglans kommer han från norden.  Ja, Gud är höljd i fruktansvärt majestät;

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

 den Allsmäktige kunna vi icke fatta,  honom som är så stor i kraft,  honom som ej kränker rätten, ej strängaste rättfärdighet.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

 Fördenskull frukta människorna honom;  men de självkloka -- dem alla aktar han ej på.