Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

MI ALIENTO está corrompido, acórtanse mis días, Y me está aparejado el sepulcro.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

No hay conmigo sino escarnecedores, En cuya acrimonia se detienen mis ojos.

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Pon ahora, dame fianza para litigar contigo: ¿Quién tocará ahora mi mano?

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

Porque á éstos has tú escondido su corazón de inteligencia: Por tanto, no los ensalzarás.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

El que denuncia lisonjas á sus prójimos, Los ojos de sus hijos desfallezcan.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Él me ha puesto por parábola de pueblos, Y delante de ellos he sido como tamboril.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Y mis ojos se oscurecieron de desabrimiento, Y mis pensamientos todos son como sombra.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

Los rectos se maravillarán de esto, Y el inocente se levantará contra el hipócrita.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

No obstante, proseguirá el justo su camino, Y el limpio de manos aumentará la fuerza.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Mas volved todos vosotros, y venid ahora, Que no hallaré entre vosotros sabio.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Pasáronse mis días, fueron arrancados mis pensamientos, Los designios de mi corazón.

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Pusieron la noche por día, Y la luz se acorta delante de las tinieblas.

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Si yo espero, el sepulcro es mi casa: Haré mi cama en las tinieblas.

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

Á la huesa tengo dicho: Mi padre eres tú; Á los gusanos: Mi madre y mi hermana.

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

¿Dónde pues estará ahora mi esperanza? Y mi esperanza ¿quién la verá?

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

Á los rincones de la huesa descenderán, Y juntamente descansarán en el polvo.