Psalms 88

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

(O cîntare. Un psalm al fiilor lui Core. Către mai marele cîntăreţilor. De cîntat cu flautul. O cîntare a lui Heman, Ezrahitul.) Doamne, Dumnezeul mîntuirii mele! Zi şi noapte strig înaintea Ta!

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

S'ajungă rugăciunea mea înaintea Ta! Ia aminte la cererile mele;

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

căci mi s'a săturat sufletul de rele, şi mi se apropie viaţa de locuinţa morţilor.

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

Sînt pus în rîndul celor ce se pogoară în groapă, sînt ca un om, care nu mai are putere.

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

Stau întins printre cei morţi, ca cei ucişi şi culcaţi în mormînt, de cari nu-Ţi mai aduci aminte, şi cari sînt despărţiţi de mîna Ta.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

M'ai aruncat în groapa cea mai de jos, în întunerec, în adîncuri.

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

Mînia Ta mă apasă, şi mă năpădeşti cu toate valurile Tale. -

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Ai îndepărtat dela mine pe toţi prietenii mei, m'ai făcut o pricină de scîrbă pentru ei; sînt închis şi nu pot să ies.

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

Mi se topesc ochii de suferinţă; în toate zilele Te chem, Doamne, şi-mi întind mînile spre Tine!

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Oare pentru morţi faci Tu minuni? Sau se scoală morţii să Te laude? -

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Se vorbeşte de bunătatea Ta în mormînt, şi de credincioşia Ta în Adînc?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Sînt cunoscute minunile Tale în întunerec, şi dreptatea Ta în ţara uitării?

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Doamne, eu îşi cer ajutorul, şi dimineaţa rugăciunea mea se înalţă la Tine.

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Pentruce, Doamne, lepezi sufletul meu? Pentruce îmi ascunzi Faţa Ta?

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Din tinereţă, sînt nenorocit şi trag să mor, sînt cuprins de spaimele Tale, şi nu ştiu ce să mai fac.

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

Mînia Ta trece peste mine, spaimele Tale mă nimicesc de tot.

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

Ele mă înconjoară toată ziua, ca nişte ape, mă înfăşoară toate deodată.

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

Ai depărtat dela mine pe prieteni şi tovarăşi; şi cei de aproape ai mei s'au făcut nevăzuţi.