Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

La auzul acestor lucruri îmi tremură inima de tot, şi sare din locul ei.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Ascultaţi, ascultaţi trăsnetul tunetului Său, bubuitul care iese din gura Lui!

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Îl rostogoleşte pe toată întinderea cerurilor, şi fulgerul Lui luminează pînă la marginile pămîntului.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Apoi se aude un bubuit, tună cu glasul Lui măreţ; şi nu mai opreşte fulgerul, de îndată ce răsună glasul Lui.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Dumnezeu tună cu glasul Lui în chip minunat; face lucruri mari pe cari noi nu le înţelegem.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

El zice zăpezii: ,Cazi pe pămînt!` Zice acelaş lucru ploii, chiar şi celor mai puternice ploi.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Pecetluieşte mîna tuturor oamenilor, pentruca toţi să se recunoască de făpturi ale Lui.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Fiara sălbatică se trage într'o peşteră, şi se culcă în vizuina ei.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Vijelia vine dela miazăzi, şi frigul, din vînturile dela miazănoapte.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Dumnezeu, prin suflarea Lui, face ghiaţa, şi micşorează locul apelor mari.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Încarcă norii cu aburi, şi -i risipeşte schinteietori;

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

mişcarea lor se îndreaptă după planurile Lui, pentru împlinirea a tot ce le porunceşte El pe faţa pămîntului locuit.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Îi face să pară ca o nuia cu care loveşte pămîntul, sau ca un semn al dragostei Lui.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Iov, ia aminte la aceste lucruri! Priveşte liniştit minunile lui Dumnezeu!

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Ştii cum cîrmuieşte Dumnezeu norii, şi cum face să strălucească din ei fulgerul Său?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Înţelegi tu plutirea norilor, minunile Aceluia a cărui ştiinţă este desăvîrşită?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Ştii pentruce ţi se încălzesc veşmintele, cînd se odihneşte pămîntul de vîntul de miazăzi?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Poţi tu să întinzi cerurile ca El, tari ca o oglindă turnată?

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Arată-ne ce trebuie să -I spunem. Căci sîntem prea neştiutori ca să -I putem vorbi.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Cine -I va da de veste că Îi voi vorbi? Dar care este omul care-şi doreşte pierderea?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Acum, fireşte, nu putem vedea lumina soarelui care străluceşte în dosul norilor, dar va trece un vînt şi -l va curăţi;

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

dela miază-noapte ne vine aurora, şi ce înfricoşată este măreţia care înconjoară pe Dumnezeu!

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Pe Cel Atotputernic nu -L putem ajunge, căci este mare în tărie, dar dreptul şi dreptatea deplină El nu le frînge.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

De aceea oamenii trebuie să se teamă de El; El nu-Şi îndreaptă privirile spre cei ce se cred înţelepţi.``