Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Ja, over dette forferdes mitt hjerte og hopper i mitt bryst.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Hør, hør braket av hans røst og det drønn som går ut av hans munn!

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Under hele himmelen lar han det fare, og han sender sitt lys til jordens ytterste ender.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Efterpå brøler røsten, han tordner med sin veldige røst; han holder ikke lynene tilbake når hans røst lar sig høre.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Gud tordner underfullt med sin røst; han gjør storverk, og vi forstår dem ikke.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Han sier til sneen: Fall til jorden! - og likeså til skyllregnet, sitt sterke skyllregn.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Hvert menneskes hånd forsegler han, forat alle mennesker som han har skapt, må komme til å kjenne ham.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Da går de ville dyr inn i sine huler, og de holder sig i sine hi.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Fra Sydens innerste kammer kommer storm, og med nordenvinden kommer kulde.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Av Guds ånde kommer is, og brede vann bindes.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Med væte fyller han skyen, og han spreder sine lynskyer,

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

og de svinger hit og dit, efter som han leder dem, forat de skal utføre alt det han byder dem, over den vide jord;

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

enten til tukt, når det er til gagn for hans jord, eller til velsignelse lar han dem komme.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Vend ditt øre til dette, Job! Stå stille og gi akt på Guds under!

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Forstår du hvorledes Gud styrer dem og lar sine skyers lyn blinke frem?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Forstår du hvorledes skyene svever om i luften, forstår du den Allvitendes under,

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

du hvis klær blir varme når jorden ligger og dormer i sønnenvind?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Kan du med ham spenne ut himmelen, så fast som et speil av støpt metall?

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Lær oss hvad vi skal si til ham! Vi kan ikke fremføre noget for bare mørke.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Skal det fortelles ham at jeg vil tale med ham? Har nogen sagt at han ønsker sin egen undergang?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Og nu, menneskene ser ikke lyset, enda det skinner klart på himmelen, og en vind er faret frem og har renset den.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Fra Norden kommer gull; om Gud er der en forferdende herlighet.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Den Allmektige finner vi ikke, han som er så stor i makt; men retten og den strenge rettferdighet krenker han ikke.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Derfor frykter menneskene ham; men han enser ikke nogen selvklok mann.