Acts 4

А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,

And as they spake unto the people, the priests, and the captain of the temple, and the Sadducees, came upon them,

обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

Being grieved that they taught the people, and preached through Jesus the resurrection from the dead.

І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.

And they laid hands on them, and put them in hold unto the next day: for it was now eventide.

І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.

Howbeit many of them which heard the word believed; and the number of the men was about five thousand.

І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

And it came to pass on the morrow, that their rulers, and elders, and scribes,

і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

And Annas the high priest, and Caiaphas, and John, and Alexander, and as many as were of the kindred of the high priest, were gathered together at Jerusalem.

І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

And when they had set them in the midst, they asked, By what power, or by what name, have ye done this?

Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

Then Peter, filled with the Holy Ghost, said unto them, Ye rulers of the people, and elders of Israel,

Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

If we this day be examined of the good deed done to the impotent man, by what means he is made whole;

нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

Be it known unto you all, and to all the people of Israel, that by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom ye crucified, whom God raised from the dead, even by him doth this man stand here before you whole.

Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

This is the stone which was set at nought of you builders, which is become the head of the corner.

І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

Neither is there salvation in any other: for there is none other name under heaven given among men, whereby we must be saved.

А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

Now when they saw the boldness of Peter and John, and perceived that they were unlearned and ignorant men, they marvelled; and they took knowledge of them, that they had been with Jesus.

Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

And beholding the man which was healed standing with them, they could say nothing against it.

І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

But when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,

говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

Saying, What shall we do to these men? for that indeed a notable miracle hath been done by them is manifest to all them that dwell in Jerusalem; and we cannot deny it.

Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

But that it spread no further among the people, let us straitly threaten them, that they speak henceforth to no man in this name.

І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

And they called them, and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.

І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

But Peter and John answered and said unto them, Whether it be right in the sight of God to hearken unto you more than unto God, judge ye.

Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

For we cannot but speak the things which we have seen and heard.

А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

So when they had further threatened them, they let them go, finding nothing how they might punish them, because of the people: for all men glorified God for that which was done.

Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

For the man was above forty years old, on whom this miracle of healing was shewed.

Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

And being let go, they went to their own company, and reported all that the chief priests and elders had said unto them.

Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

And when they heard that, they lifted up their voice to God with one accord, and said, Lord, thou art God, which hast made heaven, and earth, and the sea, and all that in them is:

Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

Who by the mouth of thy servant David hast said, Why did the heathen rage, and the people imagine vain things?

Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

The kings of the earth stood up, and the rulers were gathered together against the Lord, and against his Christ.

Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

For of a truth against thy holy child Jesus, whom thou hast anointed, both Herod, and Pontius Pilate, with the Gentiles, and the people of Israel, were gathered together,

учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

For to do whatsoever thy hand and thy counsel determined before to be done.

І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,

And now, Lord, behold their threatenings: and grant unto thy servants, that with all boldness they may speak thy word,

коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.

By stretching forth thine hand to heal; and that signs and wonders may be done by the name of thy holy child Jesus.

Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!

And when they had prayed, the place was shaken where they were assembled together; and they were all filled with the Holy Ghost, and they spake the word of God with boldness.

А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.

And the multitude of them that believed were of one heart and of one soul: neither said any of them that ought of the things which he possessed was his own; but they had all things common.

І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!

And with great power gave the apostles witness of the resurrection of the Lord Jesus: and great grace was upon them all.

Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,

Neither was there any among them that lacked: for as many as were possessors of lands or houses sold them, and brought the prices of the things that were sold,

та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.

And laid them down at the apostles' feet: and distribution was made unto every man according as he had need.

Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,

And Joses, who by the apostles was surnamed Barnabas, (which is, being interpreted, The son of consolation,) a Levite, and of the country of Cyprus,

мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.

Having land, sold it, and brought the money, and laid it at the apostles' feet.