Mark 8

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

Azokban a napokban, mivelhogy fölötte nagy volt a sokaság, és nem volt mit enniök, magához szólította Jézus az ő tanítványait, és monda nékik:

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

Szánakozom e sokaságon, mert immár harmad napja hogy velem vannak, és nincs mit enniök;

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

És ha éhen bocsátom haza őket, kidőlnek az úton; mert némelyek ő közülök messzünnen jöttek.

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

Az ő tanítványai pedig felelének néki: Honnan elégíthetné meg ezeket valaki kenyérrel itt e pusztában?

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

És megkérdé őket: Hány kenyeretek van? Azok pedig mondának: Hét.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

Akkor megparancsolá a sokaságnak, hogy telepedjenek le a földre. És vevén a hét kenyeret, és hálákat adván, megszegé, és adá az ő tanítványainak, hogy eléjök tegyék. És a sokaság elé tevék.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

Volt egy kevés haluk is. És hálákat adván mondá, hogy tegyék eléjök azokat is.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

Evének azért, és megelégedének; és fölszedék a maradék darabokat, hét kosárral.

А їдців було тисяч з чотири!

Valának pedig a kik ettek mintegy négyezeren; és elbocsátá őket.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

És azonnal a hajóba szálla tanítványaival, és méne Dalmánuta vidékére.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

És kijövének a farizeusok, és kezdék őt faggatni, mennyei jelt kívánván tőle, hogy kísértsék őt.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

Ő pedig lelkében felfohászkodván, monda: Miért kíván jelt ez a nemzetség? Bizony mondom néktek: Nem adatik jel ennek a nemzetségnek.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

És ott hagyván őket, ismét hajóba szálla, és a túlsó partra méne.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

De elfelejtének kenyeret vinni, és egy kenyérnél nem vala velök több a hajóban.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

És ő inti vala őket, mondván: Vigyázzatok, őrizkedjetek a farizeusok kovászától és a Heródes kovászától!

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

Ekkor egymás között tanakodván, mondának: Nincs kenyerünk.

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

Jézus pedig észrevévén ezt, monda nékik: Mit tanakodtok, hogy nincsen kenyeretek? Még sem látjátok-é be és nem értitek-é? Mégis kemény-é a szívetek?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Szemeitek lévén, nem láttok-é? és füleitek lévén, nem hallotok-é? és nem emlékeztek-é?

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

Mikor az öt kenyeret megszegtem az ötezernek, hány kosarat hoztatok el darabokkal tele? Mondának néki: Tizenkettőt.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

Mikor pedig a hetet a négyezernek, hány kosarat hoztatok el darabokkal tele? Azok pedig mondának: Hetet.

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

És monda nékik: Hogy nem értitek hát?

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

Azután Bethsaidába méne; és egy vakot vivének hozzá és kérik vala őt, hogy illesse azt.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

Ő pedig megfogván a vaknak kezét, kivezeté őt a falun kívül; és a szemeibe köpvén és kezeit reá tévén, megkérdé őt, ha lát-é valamit?

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

Az pedig föltekintvén, monda: Látom az embereket, mint valami járkáló fákat.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

Azután kezeit ismét ráveté annak szemeire, és feltekintete véle. És megépüle, és látá messze és világosan mindent.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

És haza küldé, mondván: Se a faluba be ne menj, se senkinek el ne mondd a faluban.

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

És elméne Jézus és az ő tanítványai Czézárea Filippi falvaiba; és útközben megkérdé az ő tanítványait, mondván nékik: Kinek mondanak engem az emberek?

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

Ők pedig felelének: Keresztelő Jánosnak; és némelyek Illésnek; némelyek pedig egynek a próféták közül.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

És ő monda nékik: Ti pedig kinek mondotok engem? Felelvén pedig Péter, monda néki: Te vagy a Krisztus.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

És rájok parancsola, hogy senkinek se szóljanak felőle.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

És kezdé őket tanítani, hogy az ember Fiának sokat kell szenvedni, és megvettetni a vénektől és a főpapoktól és írástudóktól, és megöletni, és harmadnapra feltámadni.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

És ezt nyilván mondja vala. Péter pedig magához vonván őt, kezdé dorgálni.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

És ő megfordulván és az ő tanítványaira tekintvén, megfeddé Pétert, mondván: Távozz tőlem Sátán, mert nem gondolsz az Isten dolgaira, hanem az emberi dolgokra.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

A sokaságot pedig az ő tanítványaival együtt magához szólítván, monda nékik: Ha valaki én utánam akar jőni, tagadja meg magát, és vegye fel az ő keresztjét, és kövessen engem.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Mert valaki meg akarja tartani az ő életét, elveszti azt; valaki pedig elveszti az ő életét én érettem és az evangyéliomért, az megtalálja azt.

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Mert mit használ az embernek, ha az egész világot megnyeri, lelkében pedig kárt vall?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Avagy mit adhat az ember váltságul az ő lelkéért?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

Mert valaki szégyel engem és az én beszédeimet e parázna és bűnös nemzetség között, az embernek Fia is szégyelni fogja azt, mikor eljő az ő Atyja dicsőségében a szent angyalokkal.