Job 6

А Йов відповів та й сказав:

ויען איוב ויאמר׃

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

לו שקול ישקל כעשי והיתי במאזנים ישאו יחד׃

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

כי עתה מחול ימים יכבד על כן דברי לעו׃

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

כי חצי שדי עמדי אשר חמתם שתה רוחי בעותי אלוה יערכוני׃

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

הינהק פרא עלי דשא אם יגעה שור על בלילו׃

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

היאכל תפל מבלי מלח אם יש טעם בריר חלמות׃

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

מאנה לנגוע נפשי המה כדוי לחמי׃

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

מי יתן תבוא שאלתי ותקותי יתן אלוה׃

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

ויאל אלוה וידכאני יתר ידו ויבצעני׃

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

ותהי עוד נחמתי ואסלדה בחילה לא יחמול כי לא כחדתי אמרי קדוש׃

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

מה כחי כי איחל ומה קצי כי אאריך נפשי׃

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

אם כח אבנים כחי אם בשרי נחוש׃

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

האם אין עזרתי בי ותשיה נדחה ממני׃

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

למס מרעהו חסד ויראת שדי יעזוב׃

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

אחי בגדו כמו נחל כאפיק נחלים יעברו׃

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

הקדרים מני קרח עלימו יתעלם שלג׃

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

בעת יזרבו נצמתו בחמו נדעכו ממקומם׃

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

ילפתו ארחות דרכם יעלו בתהו ויאבדו׃

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

הביטו ארחות תמא הליכת שבא קוו למו׃

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

בשו כי בטח באו עדיה ויחפרו׃

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

כי עתה הייתם לא תראו חתת ותיראו׃

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

הכי אמרתי הבו לי ומכחכם שחדו בעדי׃

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

ומלטוני מיד צר ומיד עריצים תפדוני׃

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

הורוני ואני אחריש ומה שגיתי הבינו לי׃

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

מה נמרצו אמרי ישר ומה יוכיח הוכח מכם׃

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

הלהוכח מלים תחשבו ולרוח אמרי נאש׃

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

אף על יתום תפילו ותכרו על ריעכם׃

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

ועתה הואילו פנו בי ועל פניכם אם אכזב׃

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

שבו נא אל תהי עולה ושבי עוד צדקי בה׃

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

היש בלשוני עולה אם חכי לא יבין הוות׃