Job 17

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

רוחי חבלה ימי נזעכו קברים לי׃

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

אם לא התלים עמדי ובהמרותם תלן עיני׃

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

שימה נא ערבני עמך מי הוא לידי יתקע׃

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

כי לבם צפנת משכל על כן לא תרמם׃

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

לחלק יגיד רעים ועיני בניו תכלנה׃

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

והצגני למשל עמים ותפת לפנים אהיה׃

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

ותכה מכעש עיני ויצרי כצל כלם׃

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

ישמו ישרים על זאת ונקי על חנף יתערר׃

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

ויאחז צדיק דרכו וטהר ידים יסיף אמץ׃

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

ואולם כלם תשבו ובאו נא ולא אמצא בכם חכם׃

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

ימי עברו זמתי נתקו מורשי לבבי׃

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

לילה ליום ישימו אור קרוב מפני חשך׃

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

אם אקוה שאול ביתי בחשך רפדתי יצועי׃

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

לשחת קראתי אבי אתה אמי ואחתי לרמה׃

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

ואיה אפו תקותי ותקותי מי ישורנה׃

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...

בדי שאל תרדנה אם יחד על עפר נחת׃