Psalms 88

Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґетна хору. На „Махалат лефннот". Пісня навчальна Гемана езрахеяннина.

(En Sang. En Salme af Koras Sønner. Til Sangmesteren. Al-mahalat-leannot. En Maskil af Ezraitten Heman.) HERRE min Gud, jeg råber om dagen, om Natten når mit Skrig til dig;

Господи, Боже спасіння мого, вдень я кличу й вночі я перед Тобою:

lad min Bøn komme frem for dit Åsyn, til mit Klageråb låne du Øre!

хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого,

Thi min Sjæl er mæt af Lidelser, mit Liv er Dødsriget nær,

душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу!

jeg regnes blandt dem, der sank i Graven, er blevet som den, det er ude med,

Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий...

kastet hen imellem de døde, blandt faldne, der hviler i Graven, hvem du ej mindes mere, thi fra din Hånd er de revet.

Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки...

Du har lagt mig i den underste Grube, på det mørke, det dybe Sted;

Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.

tungt hviler din Vrede på mig, alle dine Brændinger lod du gå over mig. - Sela.

На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.

Du har fjernet mine Frænder fra mig, gjort mig vederstyggelig for dem; jeg er fængslet, kan ikke gå ud,

Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,

mit Øje er sløvt af Vånde. Hver Dag, HERRE, råber jeg til dig og rækker mine Hænder imod dig.

стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...

Gør du Undere for de døde, står Skyggerne op og takker dig? - Sela.

Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Tales der om din Nåde i Graven, i Afgrunden om din Trofasthed?

Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні?

Er dit Under kendt i Mørket, din Retfærd i Glemselens Land?

Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя?

Men jeg, o HERRE, jeg råber til dig, om Morgenen kommer min Bøn dig i Møde.

Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує...

Hvorfor forstøder du, HERRE, min Sjæl og skjuler dit Åsyn for mig?

Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?

Elendig er jeg og Døden nær, dine Rædsler har omgivet mig fra min Ungdom;

Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став...

din Vredes Luer går over mig, dine Rædsler har lagt mig øde,

Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене,

som Vand er de om mig Dagen lang, til Hobe slutter de Kreds om mig;

вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!...

Ven og Frænde fjerned du fra mig, holdt mine Kendinge borte.