Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Ja, derover skælver mit Hjerte, bævende skifter det Sted!

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Lyt dog til hans bragende Røst, til Drønet, der går fra hans Mund!

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Han slipper det løs under hele Himlen, sit Lys til Jordens Ender;

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

efter det brøler hans Røst, med Højhed brager hans Torden; han sparer ikke på Lyn, imedens hans Stemme høres.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Underfuldt lyder Guds Tordenrøst, han øver Vælde, vi fatter det ej.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Thi han siger til Sneen: "Fald ned på Jorden!" til Byger og Regnskyl: "Bliv stærke!"

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

For alle Mennesker sætter han Segl, at de dødelige alle må kende hans Gerning.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

De vilde Dyr søger Ly og holder sig i deres Huler:

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Fra Kammeret kommer der Storm, fra Nordens Stjerner Kulde.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Ved Guds Ånde bliver der Is, Vandfladen lægges i Fængsel.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Så fylder han Skyen med Væde, Skylaget spreder hans Lys;

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

det farer hid og did og bugter sig efter hans Tanke og udfører alt, hvad han byder, på hele den vide Jord,

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

hvad enten han slynger det ud som Svøbe, eller han sender det for at velsigne.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Job du må lytte hertil, træd frem og mærk dig Guds Underværker!

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Fatter du, hvorledes Gud kan magte dem og lade Lys stråle frem fra sin Sky?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Fatter du Skyernes Svæven, den Alvises Underværker?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Du, hvis Klæder ophedes, når Jorden døser ved Søndenvind?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Hvælver du Himlen sammen med ham, fast som det støbte Spejl?

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Lær mig, hvad vi skal sige ham! Intet kan vi få frem for Mørke.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Meldes det ham, at jeg taler? Siger en Mand, at han er fra Samling?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Og nu: Man ser ej Lyset, skygget af mørke Skyer, men et Vejr farer hen og renser Himlen,

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

fra Norden kommer en Lysning. Over Gud er der frygtelig Højhed,

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

og den Almægtige finder vi ikke. Almægtig og rig på Retfærd bøjer han ikke Retten;

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

derfor frygter Mennesker ham, men af selv kloge ænser han ingen.