Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Tedy odpovídaje Bildad Suchský, řekl:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Dokudž mluviti budeš takové věci, a slova úst tvých budou jako vítr násilný?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Což by Bůh silný neprávě soudil,a Všemohoucí což by převracel spravedlnost?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Synové zajisté tvoji že zhřešili proti němu, proto pustil je po nepravosti jejich.

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

Kdybys ty opravdově hledal Boha silného, a Všemohoucímu se modlil,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

A byl čistý a upřímý: jistě žeť by se hned probudil k tobě, a napravil by příbytek spravedlnosti tvé.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

A byly by první věci tvé špatné, poslední pak rozmnožily by se náramně.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

Nebo vzeptej se, prosím, věku starého, a nastroj se k zpytování otců jejich.

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

(Myť zajisté včerejší jsme, aniž jsme čeho povědomi; k tomu dnové naši jsou jako stín na zemi.)

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Zdaliž tě oni nenaučí, a nepovědí tobě, a z srdce svého nevynesou-liž slov?

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Zdali roste třtí bez bahna? Roste-liž rákosí bez vody?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Nýbrž ještě za zelena, dříve než vytrháno bývá, ano prvé než jaká jiná tráva, usychá.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Tak stezky všech zapomínajících se na Boha silného, tak, pravím, naděje pokrytce zahyne.

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Klesne naděje jeho, a doufání jeho jako dům pavouka.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Spolehne-li na dům svůj, neostojí; chytí-li se ho, nezdrží.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Vláhu má před sluncem, tak že z zahrady jeho výstřelkové jeho vynikají.

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

Při vrchovišti kořenové jeho hustě rostou, i na místech skalnatých rozkládá se.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

A však bývá-li zachvácen z místa svého, až by se ho i odečtlo, řka: Nevidělo jsem tě:

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Tožť ta radost života jeho, a z země jiný vykvetá.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Aj, Bůh silný nepohrdá upřímým, ale nešlechetným ruky nepodává:

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

Až i naplní smíchem ústa tvá, a rty tvé plésáním,

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Když nenávidící tebe v hanbu oblečeni budou, a stánku lidí bezbožných nikdež nebude.