Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Da, od toga i moje srce drhti i s mjesta svoga iskočiti hoće.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Čujte, čujte gromor glasa njegova, tutnjavu što mu iz usta izlazi.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Gle, munja lijeće preko cijelog neba - i sijevne blijesak s kraja na kraj zemlje -

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

iza nje silan jedan glas se ori: to On gromori glasom veličajnim. Munje mu lete, nitko ih ne priječi, tek što mu je glas jednom odjeknuo.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Da, Bog gromori glasom veličajnim, djela velebna, neshvatljiva stvara.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Kad snijegu kaže: 'Zasniježi po zemlji!' i pljuskovima: 'Zapljuštite silno!'

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

svakom čovjeku zapečati ruke da svi njegovo upoznaju djelo.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

U brlog se tad zvijeri sve uvuku i na svojem se šćućure ležaju.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

S južne se strane podiže oluja, a studen vjetri sjeverni donose.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Već led od daha Božjega nastaje i vodena se kruti površina.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

I opet vodom puni on oblake, i sijevat' stanu oblaci munjama;

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

kruže posvuda po volji njegovoj, što im naloži, to će izvršiti na licu cijelog kruga zemaljskoga.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Šalje ih - ili da kazni narode, ili da ih milosrđem obdari.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Poslušaj ovo, Jobe, umiri se i promotri djela Božja čudesna.

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Znaš li kako Bog njima zapovijeda, kako munju iz oblaka svog pušta?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Znaš li o čem vise gore oblaci? Čudesna to su znanja savršenog.

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Kako ti gore od žege haljine u južnom vjetru kad zemlja obamre?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Zar si nebesa s njim ti razapeo, čvrsta poput ogledala livenog?

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

DÓe naputi me što da mu kažemo: zbog tmine se ne snalazimo više.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Zar ćeš mu reći: 'Hoću govoriti'? Ili na propast vlastitu pristati?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Tko, dakle, može u svjetlost gledati na nebesima što se sja blistavo kada oblake rastjeraju vjetri?

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Sa sjevera k'o zlato je bljesnulo: veličanstvom strašnim Bog se odjenu!

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Da, Svesilnog doseći ne možemo, neizmjeran je u moći i sudu, velik u pravdi, nikog on ne tlači.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Zato ljudi svi neka ga se boje! Na mudrost oholu on i ne gleda!"