Mark 8

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

През онези дни, когато пак се беше събрало голямо множество и нямаха какво да ядат, Иисус повика учениците Си и им каза:

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

Жал Ми е за множеството, защото три дни вече седят при Мен и нямат какво да ядат.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

Ако ги разпусна гладни по домовете им, ще им прималее по пътя, защото някои от тях са дошли отдалеч.

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

А учениците Му отговориха: Откъде ще може някой да насити тези хора с хляб тук, в това уединено място?

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

А Той ги попита: Колко хляба имате? И те казаха: Седем.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

Тогава Той заповяда на множеството да насядат на земята; и като взе седемте хляба, благодари, разчупи и даде на учениците Си, за да ги сложат. И те ги сложиха пред множеството.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

Имаха и няколко малки риби; и като благослови, заповяда да сложат и тях.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

И ядоха и се наситиха. И вдигнаха седем кошници с останали къшеи.

А їдців було тисяч з чотири!

А онези, които ядоха, бяха около четири хиляди. И ги разпусна.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

И веднага се качи в кораба с учениците Си и дойде в Далманутанските области.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

И фарисеите излязоха и започнаха да спорят с Него. И като Го изпитваха, поискаха от Него знамение от небето.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

А Той въздъхна дълбоко в духа Си и каза: Защо този род иска знамение? Истина ви казвам: на този род няма да се даде знамение.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

И ги остави, като пак се качи в кораба и мина на отвъдната страна.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

А учениците Му забравиха да вземат хляб и нямаха при себе си в кораба повече от един хляб.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

И Той им заръча, като каза: Внимавайте! Пазете се от кваса на фарисеите и от кваса на Ирод.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

И те разискваха помежду си, като говореха: Това е защото нямаме хляб.

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

А Иисус, като разбра това, им каза: Защо разисквате за това, че нямате хляб? Още ли не разбирате, и не съзнавате? Още ли е закоравяло сърцето ви?

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Като имате очи, не виждате ли? И като имате уши, не чувате ли? И не помните ли?

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

Когато разчупих петте хляба на петте хиляди души, колко коша пълни с къшеи вдигнахте? Казаха Му: Дванадесет.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

А когато разчупих седемте на четирите хиляди души, колко кошници пълни с къшеи вдигнахте? Казаха Му: Седем.

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

И им каза: Още ли не разбирате?

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

След това дойдоха във Витсаида. И доведоха при Него един сляп и Му се молиха да се докосне до него.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

А Той хвана слепия за ръка и го изведе вън от селото; и като плюна на очите му, положи на него ръце и го попита: Виждаш ли нещо?

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

А той, като повдигна очи, каза: Виждам хората; защото виждам неща като дървета, които ходят.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

После пак положи ръце на очите му и той втренчи очите си, оздравя и виждаше всичко ясно.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

И го изпрати у дома му, като каза: Не влизай в селото, (нито казвай това на някого от селото).

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

И Иисус излезе с учениците Си по селата на Кесария Филипова. И по пътя попита учениците Си, като им каза: Какво казват хората, кой съм Аз?

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

А те в отговор Му казаха: Йоан Кръстител; други – Илия; а други – един от пророците.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

Тогава ги попита: А вие какво казвате, кой съм? Петър в отговор Му каза: Ти си Христос.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

И Той им заръча да не казват на никого за Него.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

И започна да ги учи, че Човешкият Син трябва много да пострада и да бъде отхвърлен от старейшините и главните свещеници, и книжниците и да бъде убит, и след три дни да възкръсне.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

И открито говореше това слово. А Петър Го взе настрана и започна да Го мъмри.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

А Той, като се обърна и погледна учениците Си, смъмри Петър, като каза: Махни се, Сатана, и иди зад Мен, защото не мислиш за Божиите неща, а за човешките.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

И повика множеството заедно с учениците Си и им каза: Ако някой иска да дойде след Мен, нека се отрече от себе си, нека вземе кръста си и нека Ме следва.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Защото, който иска да спаси живота си, ще го загуби; а който загуби живота си заради Мен и заради благовестието, ще го спаси.

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Понеже какво се ползва човек, като спечели целия свят, а изгуби живота си?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Защото, какво би дал човек в замяна на живота си?

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.

Защото, ако се срамува някой заради Мен и заради Моите думи в този прелюбодеен и грешен род, то и Човешкият Син ще се срамува от него, когато дойде в славата на Своя Отец със светите ангели.