Luke 18

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

Каза им и една притча за това, че трябва винаги да се молят и да не се уморяват, като каза:

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

В един град имаше един съдия, който не се боеше от Бога и човека не зачиташе.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

В същия град имаше една вдовица, която идваше при него и му казваше: Отдай ми правото спрямо противника ми!

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

Но той за известно време не искаше. Но после си каза: Въпреки че не се боя от Бога и хората не зачитам,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

пак, понеже тази вдовица ми досажда, ще й отдам правото, да не би да ме измори с непрекъснатото си идване.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

И Господ каза: Слушайте какво каза неправедният съдия!

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

А Бог няма ли да отдаде правото на Своите избрани, които викат към Него ден и нощ, и ще се бави ли спрямо тях?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Казвам ви, че ще им отдаде правото скоро. Но когато дойде Човешкият Син, ще намери ли вяра на земята?

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Също и на онези, които разчитаха на себе си, че са праведни, и презираха другите, каза и тази притча:

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Двама души: единият фарисей, а другият бирник, се изкачиха в храма да се помолят.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Фарисеят, като се изправи, се молеше в себе си така: Боже, благодаря Ти, че не съм като другите хора – грабители, неправедни, прелюбодейци, също и като този бирник.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Постя два пъти в седмицата, давам десятък от всичко, което придобия.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

А бирникът, като стоеше надалеч, не искаше дори очите си да повдигне към небето, а се биеше в гърди и казваше: Боже, бъди милостив към мен, грешника.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Казвам ви, че този слезе у дома си оправдан, а не онзи; защото всеки, който възвишава себе си, ще бъде смирен, а който смирява себе си, ще бъде възвисен.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Донесоха още при Него малките си деца, за да се докосне до тях; а учениците, като видяха, ги смъмриха.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Но Иисус ги повика и каза: Оставете децата да дойдат при Мен и не ги възпирайте, защото на такива е Божието царство.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Истина ви казвам: който не приеме Божието царство като детенце, той никак няма да влезе в него.

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

И някой си началник Го попита, казвайки: Благи Учителю, какво да направя, за да наследя вечен живот?

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

А Иисус му каза: Защо Ме наричаш благ? Никой не е благ освен Един, Бог.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Знаеш заповедите: ?Не прелюбодействай; не убивай; не кради; не лъжесвидетелствай; почитай баща си и майка си.“

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

А той каза: Всичко това съм опазил от младостта си.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Иисус, като чу, му каза: Едно още не ти достига. Продай всичко, което имаш, и го раздай на бедните, и ще имаш съкровище на небето; и ела и Ме следвай.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

А той, като чу това, много се наскърби, защото беше твърде богат.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

И Иисус, като го видя, че много се наскърби, каза: Колко трудно ще влязат в Божието царство онези, които имат богатство!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Защото по-лесно е камила да мине през иглени уши, отколкото богат да влезе в Божието царство.

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

А онези, които чуха това, казаха: Тогава кой може да се спаси?

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

А Той каза: Невъзможното за хората е възможно за Бога.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

А Петър каза: Ето, ние оставихме всичко и Те последвахме.

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

А Той им каза: Истина ви казвам: няма никой, който да е оставил къща или родители, или братя, или жена, или деца заради Божието царство,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

и който да не получи многократно повече в сегашно време, а в идващия свят – вечен живот.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

И като взе дванадесетте при Себе Си, им каза: Ето, изкачваме се към Ерусалим и всичко, което е писано чрез пророците за Човешкия Син, ще се изпълни,

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

защото ще бъде предаден на езичниците, които ще се подиграят с Него и ще Го оскърбят, и ще Го заплюят,

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

и ще Го бият, и ще Го убият; и на третия ден ще възкръсне.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Но те не разбираха нищо от това; тази дума беше скрита за тях и те не разбираха това, което се казваше.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

А когато Той се приближаваше до Ерихон, един слепец седеше край пътя да проси.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

И като чу, че минава народ, попита какво е това.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

И му казаха, че Иисус Назарянинът минава.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Тогава той извика, като каза: Иисусе, Сине Давидов, смили се над мен!

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

А тези, които вървяха отпред, го смъмриха, за да млъкне; но той още повече викаше: Сине Давидов, смили се над мен!

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

И така, Иисус се спря и заповяда да Му го доведат. И когато онзи се приближи, Той го попита:

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Какво искаш да ти сторя? А той каза: Господи, да прогледам.

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

Иисус му каза: Прогледай! Твоята вяра те изцели.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

И той веднага прогледа и Го последва, като славеше Бога. И целият народ, като видя това, въздаде хвала на Бога.