Job 6

А Йов відповів та й сказав:

Тогава Йов отговори и каза:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

О, да би се претеглила моята печал и да би се поставила с нея на везните и злочестината ми!

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Защото тогава тя би била по-тежка от пясъка на моретата — затова думите ми са били необмислени.

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Защото стрелите на Всемогъщия са вътре в мен и духът ми от отровата им пие; Божиите ужаси се опълчват против мен.

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Дивото магаре реве ли при тревата; или говедото мучи ли при храната си?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Яде ли се безвкусното без сол и има ли вкус в белтъка на яйцето?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

Душата ми отказваше да ги докосне, те ми станаха като безвкусното ми ястие.

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

О, да би ми се изпълнила молбата, да ми дадеше Бог копнежа ми!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

Да благоволеше Бог да ме смаже, да отпуснеше ръката Си и да ме отсечеше!

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

Това щеше да ми бъде още утеха и щях да се радвам в безжалостна скръб, че не отрекох думите на Светия.

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

Каква е силата ми, че да издържа и какъв е краят ми, че да удължа живота си?

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

Силата ми сила каменна ли е и плътта ми бронз ли е?

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

Не изчезна ли в мен помощта ми и не се ли отдалечи от мен избавлението?

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

На наскърбения трябва съжаление от приятеля му, иначе ще остави страха от Всемогъщия.

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

Братята ми постъпиха измамно като поток, като пороите на потоците, които отминават,

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

които са мътни от леда и в които се крие снегът.

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

Когато се стопли, пресъхват, когато е горещо, изчезват от мястото си.

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

Кервани се отклоняват от пътя им, отиват в пустошта и загиват.

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

Теманските кервани гледаха, савските пътници се надяваха на тях.

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

Опозориха се в надеждата си, дойдоха там и се посрамиха.

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

Сега и вие станахте никакви — видяхте ужас и се уплашихте.

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

Казах ли аз: Донесете ми! — или: Дайте ми дар от имота си! —

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

или: Избавете ме от ръката на притеснителя! — или: Изкупете ме от ръката на насилниците?

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

Поучете ме, и аз ще млъкна; покажете ми в какво съм се заблудил.

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

Колко са здрави правите думи, но какво изобличава вашето изобличение?

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

Смятате ли да изобличите думи? Говоренето на отчаяния е на вятъра!

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

Вие бихте хвърлили жребий за сирачето и бихте се пазарили за приятеля си.

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

А сега, благоволете да ме погледнете, защото аз няма да ви лъжа в лицето.

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

Обърнете сега; нека няма неправда! Да! Обърнете се — правдата ми все още стои!

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Има ли неправда на езика ми? Не може ли небцето ми да различи лошото?