Job 37

 Ja, vid sådant förskräckes mitt hjärta,  bävande spritter det upp.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

 Hören, hören huru hans röst ljuder vred,  hören dånet som går ut ur hans mun.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

 Han sänder det åstad, så långt himmelen når,  och sina ljungeldar bort till jordens ändar.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

 Efteråt ryter så dånet,  när han dundrar med sin väldiga röst;  och på ljungeldarna spar han ej,  då hans röst låter höra sig.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

 Ja, underbart dundrar Gud med sin röst,  stora ting gör han, utöver vad vi förstå.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

 Se, åt snön giver han bud: »Fall ned till jorden»,  så ock åt regnskuren, åt sitt regnflödes mäktiga skur.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

 Därmed fjättrar han alla människors händer,  så att envar som han har skapat kan lära därav.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

 Då draga sig vilddjuren in i sina gömslen,  och i sina kulor lägga de sig till ro.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

 Från Stjärngemaket kommer då storm  och köld genom nordanhimmelens stjärnor;

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

 med sin andedräkt sänder Gud frost,  och de vida vattnen betvingas.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

 Skyarna lastar han ock med väta  och sprider omkring sina ljungeldsmoln.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

 De måste sväva än hit, än dit,  alltefter hans rådslut och de uppdrag de få,  vadhelst han ålägger dem på jordens krets.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

 Än är det som tuktoris, än med hjälp åt hans jord,  än är det med nåd som han låter dem komma.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

 Lyssna då härtill, du Job;  stanna och betänk Guds under.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

 Förstår du på vad sätt Gud styr deras gång  och låter ljungeldarna lysa fram ur sina moln?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

 Förstår du lagen för skyarnas jämvikt,  den Allvises underbara verk?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

 Förstår du huru kläderna bliva dig så heta,  när han låter jorden domna under sunnanvinden?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

 Kan du välva molnhimmelen så som han,  så fast som en spegel av gjuten metall?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

 Lär oss då vad vi skola säga till honom;  för vårt mörkers skull hava vi intet att lägga fram.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

 Ej må det bebådas honom att jag vill tala.  Månne någon begär sitt eget fördärv?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

 Men synes icke redan skenet?  Strålande visar han sig ju mellan skyarna,  där vinden har gått fram och sopat dem undan.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

 I guldglans kommer han från norden.  Ja, Gud är höljd i fruktansvärt majestät;

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

 den Allsmäktige kunna vi icke fatta,  honom som är så stor i kraft,  honom som ej kränker rätten, ej strängaste rättfärdighet.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

 Fördenskull frukta människorna honom;  men de självkloka -- dem alla aktar han ej på.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.