Job 17

MI ALIENTO está corrompido, acórtanse mis días, Y me está aparejado el sepulcro.

Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...

No hay conmigo sino escarnecedores, En cuya acrimonia se detienen mis ojos.

Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує...

Pon ahora, dame fianza para litigar contigo: ¿Quién tocará ahora mi mano?

Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб'є по руках?

Porque á éstos has tú escondido su corazón de inteligencia: Por tanto, no los ensalzarás.

Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх.

El que denuncia lisonjas á sus prójimos, Los ojos de sus hijos desfallezcan.

Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,

Él me ha puesto por parábola de pueblos, Y delante de ellos he sido como tamboril.

Він поставив мене за прислів'я в народів, і став я таким, на якого плюють...

Y mis ojos se oscurecieron de desabrimiento, Y mis pensamientos todos son como sombra.

З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь...

Los rectos se maravillarán de esto, Y el inocente se levantará contra el hipócrita.

Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.

No obstante, proseguirá el justo su camino, Y el limpio de manos aumentará la fuerza.

І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі.

Mas volved todos vosotros, y venid ahora, Que no hallaré entre vosotros sabio.

Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...

Pasáronse mis días, fueron arrancados mis pensamientos, Los designios de mi corazón.

Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток,

Pusieron la noche por día, Y la luz se acorta delante de las tinieblas.

вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!

Si yo espero, el sepulcro es mi casa: Haré mi cama en las tinieblas.

Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе...

Á la huesa tengo dicho: Mi padre eres tú; Á los gusanos: Mi madre y mi hermana.

До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!...

¿Dónde pues estará ahora mi esperanza? Y mi esperanza ¿quién la verá?

Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її?

Á los rincones de la huesa descenderán, Y juntamente descansarán en el polvo.

До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...