Job 37

Słuchajcie z pilnością grzmienia głosu jego, i dźwięku który wychodzi z ust jego.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Pod wszystkiem niebem prosto go wypuszcza, a światłość jego po wszystkich kończynach ziemi.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Za nią wnet huczy dźwiękiem, grzmi głosem zacności swojej, i nie odkłada innych rzeczy, gdy bywa słyszany głos jego.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Dziwnie Bóg grzmi głosem swoim; sprawuje rzeczy tak wielkie, że ich rozumieć nie możemy.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Bo mówi do śniegu: Padaj na ziemię; także i do deszczu wolnego, i do deszczu gwałtownego.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Rękę wszystkich ludzi zawiera, aby nikt z ludzi nie doglądał roboty swojej.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Tedy zwierz wchodzi do jaskini, a w jamach swoich zostaje.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Wicher z skrytych miejsc wychodzi, a zima z wiatrów północnych.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Tchnieniem swojem Bóg czyni lód, tak iż się szerokość wód ściska.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Także dla pokropienia ziemi obciąża obłok, i rozpędza chmurę światłem swojem.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

A ten się obraca w koło według rady jego, aby czynił wszystko, co Bóg rozkaże, na oblicze okręgu ziemskiego.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

A czyni to Bóg, że się stawia bądź na skaranie, bądź dla pożytku ziemi swojej, bądź dla jakiej dobroczynności.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Słuchajże tego pilnie, Ijobie! zastanów się, a uważaj dziwne sprawy Boże.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Izali wiesz, kiedy co Bóg stanowi o tych rzeczach? albo gdy ma rozjaśnić światło obłoku swego?

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Izali wiesz, co za waga obłoków? Izali wiesz cuda Doskonałego we wszelakiej umiejętności?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Wieszże, jako cię szaty twoje ogrzewają, gdy ucisza ziemię od południa?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Izażeś z nim rozpościerał niebiosa, które są trwałe, a zwierciadłu odlewanemu podobne?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Ukażże nam, co mu mamy powiedzieć; bo nie możemy sporządzić słów dla ciemności.

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Izali mu kto odniesie to, cobym mówił? I owszem, gdyby to kto przedłożył, byłby pewnie pożarty.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Wszak teraz nie mogą ludzie patrzyć i na światło, gdy jest jasne na obłokach, gdy wiatr przechodzi, i przeczyszcza je.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Od północy jako złoto przychodzi, ale w Bogu straszniejsza jest chwała.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Wszechmogący jest, doścignąć go nie możemy; wielki w mocy, wszakże sądem i ostrą sprawiedliwością ludzi nie trapi.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Przetoż boją się go ludzie; nie ma względu na żadnego, by też był i najmędrszy.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.