Psalms 77

Asaphin Psalmi, Jedutunin edestä, edelläveisaajalle. Minä huudan äänelläni Jumalaa: Jumalaa minä huudan, ja hän kuultelee minua.

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Minun hätä-ajallani etsin minä Herraa: minun käteni on yöllä ojettu, ja ei lakkaa; sillä ei minun sieluni salli itseänsä lohduttaa.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Minä ajattelen tosin Jumalan päälle, olen kuitenkin murheissani: minä tutkin, ja henkeni on sittekin ahdistuksessa, Sela!

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Sinä pidät minun silmäni, että he valvovat: minä olen niin voimatoin, etten minä voi puhua.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Minä ajattelen vanhoja aikoja, entisiä vuosia:

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Minä muistan yöllä minun kantelettani: minä puhun sydämelleni, ja minun henkeni tutkii:

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Heittäneekö Jumala pois ijankaikkisesti, ja ei yhtään armoa silleen osoittane?

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Puuttuneeko hänen laupiutensa ijankaikkisesti, ja olleeko lupauksella jo loppu suvusta sukuhun?

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

Onko Jumala unohtanut olla armollinen? ja sulkenut laupiutensa vihan tähden? Sela!

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Minä sanoin: se on minun heikkouteni; mutta Ylimmäisen oikia käsi voi kaikki muuttaa.

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Sentähden minä muistan Herran töitä, ja minä ajattelen entisiä ihmeitäs,

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Ja puhun kaikista sinun töistäs, ja sanon sinun teoistas.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Jumala, sinun ties on pyhä: kussa on niin väkevää Jumalaa kuin sinä Jumala?

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Sinä olet se Jumala, joka ihmeitä tekee: sinä osoitit voimas kansain seassa.

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Sinä lunastit sinun kansas käsivarrellas, Jakobin ja Josephin lapset, Sela!

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Vedet näkivät sinun, Jumala, vedet näkivät sinun ja vapisivat, ja syvyydet pauhasivat,

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Paksut pilvet kaasivat vettä, pilvet jylisivät ja nuolet lensivät sekaan.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Se jylisi taivaassa, ja sinun leimaukses välkkyi maan piirin päälle: maa liikkui ja värisi siitä.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Sinun ties oli meressä, ja sinun polkus olivat suurissa vesissä, ja ei sinun jälkiäs kenkään tuntenut.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Sinä veit kansas niinkuin lammaslauman, Moseksen ja Aaronin kautta.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.