Psalms 78

Asaphin opetus. Kuule, kansani, minun lakini: kallistakaat korvanne minun suuni sanoihin.

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Minä avaan suuni sananlaskuun, ja vanhat tapaukset mainitsen,

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Jotka me kuulleet olemme ja tiedämme, ja meidän isämme meille jutelleet ovat,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Ettemme sitä salaisi heidän lapsiltansa, jälkeentulevaiselta sukukunnalta, julistain Herran kiitoksia, ja hänen voimaansa ja ihmeitänsä, jotka hän on tehnyt.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Hän sääsi todistuksen Jakobissa, ja antoi lain Israelissa, jonka hän käski meidän isäimme opettaa lapsillensa,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Että vastatulevaiset oppisivat, ja lapset, jotka vielä syntyvät: kuin he kasvavat, että hekin myös ilmoittaisivat lapsillensa;

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

Että he panisivat toivonsa Jumalaan ja ei unohtaisi Jumalan tekoja, vaan pitäisivät hänen käskynsä,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

Ja ei olisi niinkuin heidän isänsä, vastahakoinen ja kankia suku, joka ei vahvistanut sydäntänsä, ja heidän henkensä ei riippunut uskollisesti Jumalassa;

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Niinkuin Ephraimin lapset, sota-aseilla varustetut joutsimiehet, pakenivat sodan ajalla.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Ei he pitäneet Jumalan liittoa, ja ei vaeltaneet hänen laissansa.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Ja he unohtivat hänen tekonsa ja ihmeensä, jotka hän heille osottanut oli.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Heidän isäinsä edessä teki hän ihmeitä, Egyptin maassa, Zoanin kedolla.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Hän halkasi meren ja vei heitä sen lävitse, ja asetti vedet niinkuin roukkion.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Ja hän talutti heitä yli päivää pilvellä, yli yötä tulen valolla.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Hän halkasi kalliot korvessa, ja juotti heitä vedellä yltäkyllä.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Ja hän laski ojat vuotamaan kalliosta, niin että vedet siitä vuosivat niinkuin virrat.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Ja vielä he sittenkin syntiä tekivät häntä vastaan, ja vihoittivat korkeimman korvessa.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

He kiusasivat Jumalaa sydämessänsä, anoen ruokaa sielullensa.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

He puhuivat Jumalaa vastaan ja sanoivat: voineeko Jumala valmistaa pöydän korvessa?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Katso, kyllä tosin hän kallioon löi, ja vedet vuosivat, ja ojat juoksivat; mutta voineeko hän myös leipää antaa, eli kansallensa lihaa toimittaa?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Kuin Herra sen kuuli, vihastui hän: ja tuli sytytettiin Jakobissa, ja julmuus tuli Israelin päälle,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Ettei he uskoneet Jumalan päälle, ja ei uskaltaneet hänen apuunsa.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Ja hän käski pilviä ylhäältä, ja avasi taivaan ovet,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Ja antoi sataa heille mannaa syödäksensä, ja antoi heille taivaan leipää.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

He söivät väkeväin leipää: hän lähetti heille kyllä ruokaa ravinnoksi.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Hän antoi itätuulen puhaltaa taivaan alla, ja väkevyydellänsä kehoitti hän etelätuulen,

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Ja antoi sataa, niinkuin tomua, lihaa heille, ja lintuja niinkuin santaa meressä,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Ja salli langeta keskelle heidän leiriänsä, joka paikassa kuin he asuivat.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Niin he söivät ja yltäkyllä ravittiin: ja hän antoi heille heidän himonsa,

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Kuin ei he vielä lakanneet himoitsemasta, ja ruoka oli vielä heidän suussansa,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Tuli Jumalan viha heidän päällensä, ja tappoi jaloimmat heidän seastansa, ja parahimmat Israelissa hän maahan löi.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Mutta vielä sittenkin kaikissa näissä he syntiä tekivät ja ei uskoneet hänen ihmeitänsä.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Sentähden lopetti hän heidän päivänsä turhuudessa, ja heidän vuotensa kiiruhtain.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Kuin hän heitä tappoi, etsivät he häntä: ja he palasivat ja tulivat varhain Jumalan tykö,

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Ja muistelivat, että Jumala on heidän turvansa, ja Jumala korkein heidän lunastajansa.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Ja he puhuivat hänelle ulkokullaisesti suullansa, ja valehtelivat hänelle kielellänsä.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Mutta heidän sydämensä ei ollut oikia hänen puoleensa, ja ei he pitäneet uskollisesti hänen liittoansa.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Mutta hän oli armollinen, ja antoi pahat teot anteeksi, ja ei hukuttanut heitä; ja hän käänsi pois usein vihansa, ettei hän laskenut kaikkea vihaansa menemään.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Sillä hän muisti heidän lihaksi, tuuleksi, joka menee pois ja ei palaja.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Kuinka usein he vihoittivat hänen korvessa ja kehoittivat hänen erämaassa?

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Ja he kiusasivat taas Jumalaa joka aika, ja laittivat pyhää Israelissa.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Ei he muistaneet hänen kättänsä sinä päivänä, jona hän lunasti heitä vihollisista:

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Niinkuin hän oli merkkinsä Egyptissä tehnyt, ja ihmeensä Zoanin kedolla,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Koska hän heidän virtansa vereksi muutti, ettei he ojistansa taitaneet juoda:

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Koska hän turilaat heidän sekaansa lähetti, jotka heitä söivät, ja sammakot, jotka heitä hukuttivat;

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Ja antoi heidän tulonsa ruohomadoille, ja heidän työnsä heinäsirkoille;

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Koska hän rakeilla heidän viinapuunsa löi, ja heidän metsäfikunansa jääkivillä;

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Koska hän löi heidän karjansa rakeilla, ja heidän laumansa pitkäisen tulella;

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Hän lähetti heidän päällensä vihansa, närkästyksen, julmuuden ja ahdistuksen, pahain enkelien lähettämisellä;

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Hän päästi vihansa heidän sekaansa, ja ei päästänyt heidän sielujansa kuolemasta, ja heidän eläimensä rutolla kuoletti;

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Koska hän kaikki esikoiset löi Egyptissä, ensimäiset perilliset Hamin majoissa,

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Ja antoi kansansa vaeltaa niinkuin lampaat, ja vei heidät niinkuin lauman korvessa,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Ja saatti heitä turvallisesti, ettei he peljänneet; vaan heidän vihollisensa peitti meri.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Ja hän vei heitä pyhänsä rajoihin, tämän vuoren tykö, jonka hänen oikia kätensä saanut oli.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Ja hän ajoi pois heidän edestänsä pakanat, ja jakoi heille perimisen arvalla: ja niiden majoissa antoi hän Israelin sukukunnat asua.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Mutta he kiusasivat ja vihoittivat korkian Jumalan, ja ei pitäneet hänen todistuksiansa.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Vaan he palasivat takaperin ja petollisesti luopuivat pois niinkuin heidän isänsäkin: poikkesivat pois niinkuin hellinnyt joutsi.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Ja he vihoittivat hänen korkeuksillansa ja kehoittivat häntä epäjumalainsa kuvilla.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Ja kuin Jumala sen kuuli, niin hän närkästyi, ja hylkäsi kovin Israelin,

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Niin että hän luopui asuinsiastansa Silossa, siitä majasta, jonka hän ihmisten sekaan asetti,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Ja antoi heidän voimansa vankeuteen, ja heidän kauneutensa vihollisten käsiin.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Ja hän hylkäsi kansansa miekan alle, ja närkästyi perimistänsä vastaan.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Heidän parhaat nuorukaisensa kulutti tuli, ja heidän neitseensä ei tulleet häävirsillä kunnioitetuksi.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Heidän pappinsa kaatuivat miekalla; ja heidän leskensä ei itkeneet,

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Ja Herra heräsi niinkuin joku makaavainen, niinkuin joku väkevä luihkaaja viinan juomisesta,

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Ja löi vihollistansa perävieriin, ja pani ijankaikkisen häpiän heidän päällensä,

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Ja heitti Josephin majan pois, ja ei valinnut Ephraimin sukukuntaa.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Vaan hän valitsi Juudan sukukunnan, Zionin vuoren, jota hän rakasti,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Ja rakensi pyhänsä korkialle, niinkuin ijankaikkisesti pysyväisen maan,

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Ja valitsi palveliansa Davidin, ja otti hänen lammashuoneesta.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Imettävistä lampaista haki hän hänen, että hän hänen kanssansa Jakobin kaitsis, ja Israelin hänen perimisensä.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Ja hän kaitsi heitä kaikella sydämensä vakuudella, ja hallitsi heitä kaikella ahkeruudella.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!