Job 37

Pri tio tremas mia koro Kaj saltas de sia loko.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Aŭskultu atente en la bruo Lian voĉon, Kaj la sonojn, kiuj eliras el Lia buŝo.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Sub la tutan ĉielon Li kurigas tion, Kaj Sian lumon al la randoj de la tero.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Post ĝi ekbruas la tondro; Li tondras per Sia majesta voĉo, Kaj oni ne povas tion haltigi, kiam aŭdiĝas Lia voĉo.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Mirinde tondras Dio per Sia voĉo; Li faras ion grandan, sed ne konatan.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Al la neĝo Li diras: Falu sur la teron; Ankaŭ al la pluvego, al Siaj fortaj pluvegoj.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Sur la manon de ĉiu homo Li metas sigelon, Por ke ĉiuj homoj sciu Lian faron.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

La sovaĝa besto iras en sian kavon Kaj restas en sia loĝejo.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

El la sudo venas ventego, Kaj de la nordo venas malvarmo.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

De la spiro de Dio venas frosto, Kaj vasta akvo fariĝas kvazaŭ fandaĵo.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

La nubojn Li pezigas per akvo, Kaj nubo disŝutas Lian lumon.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Li direktas ilin ĉirkaŭen, kien Li volas, Por ke ili plenumu ĉion, kion Li ordonas al ili, sur la tero:

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Ĉu por puno de ia lando, Ĉu por favorkoraĵo Li ilin direktas.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Atentu tion, Ijob; Staru, kaj konsideru la miraklojn de Dio.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Ĉu vi scias, kiamaniere Dio agigas ilin Kaj aperigas lumon el Sia nubo?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Ĉu vi komprenas, ĉe la distiro de nubo, La miraklojn de Tiu, kiu estas la plej perfekta en la sciado?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Kiamaniere viaj vestoj varmiĝas, Kiam la tero kvietiĝas de sude?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Ĉu vi povas etendi kun Li la ĉielon, Firman kiel fandita spegulo?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Sciigu al ni, kion ni devas diri al Li; Mi nenion povas elkonjekti pro mallumo.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Ĉu estos rakontita al Li tio, kion mi parolas? Se iu parolos, li pereos.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Nun oni ne povas rigardi la lumon, kiu hele lumas en la ĉielo, Kiam la vento pasas kaj purigas ĝin.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

De norde venas oro; Ĉirkaŭ Dio estas terura brilo.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

La Plejpotenculon ni ne povas kompreni. Li estas granda en forto, justo, kaj vero; Li neniun premas.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Tial respektegas Lin la homoj; Kaj Li atentas neniun el la saĝuloj.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.