Psalms 55

(Til sangmesteren. Med strengespil. En maskil af David.) Lyt, o Gud, til min Bøn, skjul dig ej for min tryglen,

Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів.

lå mig Øre og svar mig, jeg vånder mig i Klage,

Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

jeg stønner ved Fjendernes Råb og de gudløses Skrig; thi Ulykke vælter de over mig, forfølger mig grumt;

Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

Hjertet er angst i mit Bryst, Dødens Rædsler er faldet over mig.

від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...

Frygt og Angst falder på mig, Gru er over mig.

Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

Jeg siger: Ak, havde jeg Vinger som Duen, da fløj jeg i Ly,

страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...

ja, langt bort vilde jeg fly og blive i Ørkenen. - Sela.

казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

Da søgte jeg skyndsomt Tilflugt for rivende Storm og Uvejr.

Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

Herre, forvir og split deres Tungemål! Thi Vold og Ufred ser jeg i Byen;

Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...

de går Rundgang Dag og Nat på dens Mure;

Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

Ulykke, Kvide og Vanheld råder derinde, Voldsfærd og Svig viger aldrig bort fra dens Torve.

вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

Det var ikke en Fjende, som hånede mig - det kunde bæres; min uven ydmygede mig ej - ham kunde jeg undgå;

нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

men du, en Mand af min Stand, en Ven og fortrolig,

бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

og det skønt vi delte Samværets Sødme, vandrede endrægtelig i Guds Hus.

але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

Over dem komme Død, lad dem levende synke i Dødsriget! Thi der er Ondskab i deres Bolig, i deres Indre!

з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...

Jeg, jeg råber til Gud, og HERREN vil frelse mig.

Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

Jeg klager og stønner ved Kvæld, ved Gry og ved Middag; min Røst vil han høre

Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

og udfri min Sjæl i Fred, så de ikke kan komme mig nær; thi mange er de imod mig.

увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

Gud, som troner fra Fortids Dage, vil høre og ydmyge dem. - Sela. Thi der er ingen Forandring hos dem, og de frygter ikke for Gud.

У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

På Venner lagde han Hånd og brød sin Pagt.

Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

Glattere end Smør er hans Mund, men Hjertet vil Krig, blødere end Olie hans Ord, skønt dragne Sværd.

ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

Kast din Byrde på HERREN, så sørger han for dig, den retfærdige lader han ikke i Evighed rokkes.

його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...

Og du, o Gud, nedstyrt dem i Gravens Dyb! Ej skal blodstænkte, svigefulde Mænd nå Hælvten af deres Dage. Men jeg, jeg stoler på dig!

Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!