Luke 18

Men han talte til dem en Lignelse om, at de burde altid bede og ikke blive trætte,

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

og sagde: "Der var i en By en Dommer, som ikke frygtede Gud og ikke undså sig for noget Menneske.

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

Og der var en Enke i den By, og hun kom til ham og sagde: Skaf mig Ret over min Modpart!

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Og længe vilde han ikke. Men derefter sagde han ved sig selv: Om jeg end ikke frygter Gud, ej heller undser mig for noget Menneske,

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

så vil jeg dog, efterdi denne Enke volder mig Besvær, skaffe Hende Ret, for at hun ikke uophørligt skal komme og plage mig."

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

Men Herren sagde: "Hører, hvad den uretfærdige Dommer siger!

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

Skulde da Gud ikke skaffe sine udvalgte Ret, de, som råbe til ham Dag og Nat? og er han ikke langmodig, når det gælder dem?

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

Jeg siger eder, han skal skaffe dem Ret i Hast. Men mon Menneskesønnen, når han kommer, vil finde Troen på Jorden?"

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Men han sagde også til nogle, som stolede på sig selv, at de vare retfærdige, og foragtede de andre, denne Lignelse:

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

"Der gik to Mænd op til Helligdommen for at bede; den ene var en Farisæer, og den anden en Tolder.

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Farisæeren stod og bad ved sig selv således: Gud! Jeg takker dig, fordi jeg ikke er som de andre Mennesker, Røvere, uretfærdige, Horkarle, eller også som denne Tolder.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Jeg faster to Gange om Ugen, jeg giver Tiende af al min indtægt.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Men Tolderen stod langt borte og vilde end ikke opløfte Øjnene til Himmelen, men slog sig for sit Bryst og sagde: Gud, vær mig Synder nådig!

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

Jeg siger eder: Denne gik retfærdiggjort hjem til sit Hus fremfor den anden; thi enhver, som Ophøjer sig selv, skal fornedres; men den, som fornedrer sig selv, skal ophøjes."

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Men de bare også de små Børn til ham, for at han skulde røre ved dem; men da Disciplene så det, truede de dem.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Men Jesus kaldte dem til sig og sagde: "Lader de små Børn komme til mig, og formener dem det ikke; thi Guds Rige hører sådanne til.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Sandelig, siger jeg eder, den, som ikke modtager Guds Rige ligesom et lille Barn, han skal ingenlunde komme ind i det."

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Og en af de Øverste spurgte ham og sagde: "Gode Mester! hvad skal jeg gøre, for at jeg kan arve et evigt Liv?"

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

Men Jesus sagde til ham: "Hvorfor kalder du mig god? Ingen er god uden een, nemlig Gud.

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

Du kender Budene: Du må ikke bedrive Hor; du må ikke slå ihjel; du må ikke stjæle; du må ikke sige falsk Vidnesbyrd; Ær din Fader og din Moder."

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Men han sagde: "Det har jeg holdt alt sammen fra min Ungdom af."

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

Men da Jesus hørte det, sagde han til ham: "Endnu een Ting fattes dig: Sælg alt, hvad du har, og uddel det til fattige, så skal du have en Skat i Himmelen; og kom så og følg mig!"

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Men da han hørte dette, blev han dybt bedrøvet; thi han var såre rig.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

Men da Jesus så, at han blev dybt bedrøvet, sagde han: "Hvor vanskeligt komme de, som have Rigdom, ind i Guds Rige!

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

thi det er lettere for en Kamel at gå igennem et Nåleøje end for en rig at gå ind i Guds Rige."

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Men de, som hørte det, sagde: "Hvem kan da blive frelst?"

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Men han sagde: "Hvad der er umuligt for Mennesker, det er muligt for Gud."

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

Men Peter sagde: "Se, vi have forladt vort eget og fulgt dig."

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

Men han sagde til dem: "Sandelig, siger jeg eder, der er ingen, som har forladt Hus eller Forældre eller Brødre eller Hustru eller Børn for Guds Riges Skyld,

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

uden at han skal få det mange Fold igen i denne Tid og i den kommende Verden et evigt Liv."

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Men han tog de tolv til sig og sagde til dem: "Se, vi drage op til Jerusalem, og alle de Ting, som ere skrevne ved Profeterne, skulle fuldbyrdes på Menneskesønnen.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

Thi han skal overgives til Hedningerne og spottes, forhånes og bespyttes,

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

og de skulle hudstryge og ihjelslå ham; og på den tredje Dag skal han opstå."

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

Og de fattede intet deraf, og dette Ord var skjult for dem, og de forstode ikke det, som blev sagt.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Men det skete, da han nærmede sig til Jeriko, sad der en blind ved Vejen og tiggede.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

Og da han hørte en Skare gå forbi, spurgte han, hvad dette var.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

Men de fortalte ham, at Jesus af Nazareth kom forbi.

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

Og han råbte og sagde:"Jesus, du Davids Søn,forbarm dig over mig!"

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Og de, som gik foran, truede ham, for at han skulde tie; men han råbte meget stærkere: "Du Davids Søn, forbarm dig over mig!"

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Og Jesus stod stille og bød, at han skulde føres til ham; men da han kom nær til ham, spurgte han ham og sagde:

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

"Hvad vil du, at jeg skal gøre for dig?" Men han sagde: "Herre! at jeg må blive seende."

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Og Jesus sagde til ham: "Bliv seende! din Tro har frelst dig."

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

Og straks blev han seende, og han fulgte ham og priste Gud; og hele Folket lovpriste Gud, da de så det.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.