Job 8

Så tog Sjuhiten Bildad til Orde og sagde:

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

"Hvor længe taler du så, hvor længe skal Mundens Uvejr rase?

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Mon Gud vel bøjer Retten, bøjer den Almægtige Retfærd?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Har dine Sønner syndet imod ham, og gav han dem deres Brøde i Vold,

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

så søg du nu hen til Gud og bed hans Almagt om Nåde!

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

Såfremt du er ren og oprigtig, ja, da vil han våge over dig, genrejse din Retfærds Bolig;

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

din fordums Lykke vil synes ringe, såre stor skal din Fremtid blive.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

Thi spørg dog den befarne Slægt, læg Mærke til Fædrenes Granskning!

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

Vi er fra i Går, og intet ved vi, en Skygge er vore Dage på Jord.

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

Mon ej de kan lære dig, sige dig det og give dig Svar af Hjertet:

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Vokser der Siv, hvor der ikke er Sump, gror Nilgræs frem, hvor der ikke er Vand?

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Endnu i Grøde, uden at høstes, visner det før alt andet Græs.

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Så går det enhver, der glemmer Gud, en vanhelliges Håb slår fejl:

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

som Sommerspind er hans Tilflugt, hans Tillid er Spindelvæv;

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

han støtter sig til sit Hus, det falder, han klynger sig til det, ej står det fast.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

I Solskinnet vokser han frodigt, hans Ranker breder sig Haven over,

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

i Stendynger fletter hans Rødder sig ind, han hager sig fast mellem Sten;

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

men rives han bort fra sit Sted, fornægter det ham: "Jeg har ikke set dig!"

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Se, det er Glæden, han har af sin Vej, og af Jorden fremspirer en anden!

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Se, Gud agter ej den uskyldige ringe, han holder ej fast ved de ondes Hånd.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

End skal han fylde din Mund med Latter og dine Læber med Jubel;

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

dine Avindsmænd skal klædes i Skam og gudløses Telt ej findes mer!

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!