Job 37

Ja, derover skælver mit Hjerte, bævende skifter det Sted!

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Lyt dog til hans bragende Røst, til Drønet, der går fra hans Mund!

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Han slipper det løs under hele Himlen, sit Lys til Jordens Ender;

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

efter det brøler hans Røst, med Højhed brager hans Torden; han sparer ikke på Lyn, imedens hans Stemme høres.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Underfuldt lyder Guds Tordenrøst, han øver Vælde, vi fatter det ej.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Thi han siger til Sneen: "Fald ned på Jorden!" til Byger og Regnskyl: "Bliv stærke!"

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

For alle Mennesker sætter han Segl, at de dødelige alle må kende hans Gerning.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

De vilde Dyr søger Ly og holder sig i deres Huler:

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Fra Kammeret kommer der Storm, fra Nordens Stjerner Kulde.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Ved Guds Ånde bliver der Is, Vandfladen lægges i Fængsel.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Så fylder han Skyen med Væde, Skylaget spreder hans Lys;

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

det farer hid og did og bugter sig efter hans Tanke og udfører alt, hvad han byder, på hele den vide Jord,

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

hvad enten han slynger det ud som Svøbe, eller han sender det for at velsigne.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Job du må lytte hertil, træd frem og mærk dig Guds Underværker!

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Fatter du, hvorledes Gud kan magte dem og lade Lys stråle frem fra sin Sky?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Fatter du Skyernes Svæven, den Alvises Underværker?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Du, hvis Klæder ophedes, når Jorden døser ved Søndenvind?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Hvælver du Himlen sammen med ham, fast som det støbte Spejl?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Lær mig, hvad vi skal sige ham! Intet kan vi få frem for Mørke.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Meldes det ham, at jeg taler? Siger en Mand, at han er fra Samling?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Og nu: Man ser ej Lyset, skygget af mørke Skyer, men et Vejr farer hen og renser Himlen,

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

fra Norden kommer en Lysning. Over Gud er der frygtelig Højhed,

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

og den Almægtige finder vi ikke. Almægtig og rig på Retfærd bøjer han ikke Retten;

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

derfor frygter Mennesker ham, men af selv kloge ænser han ingen.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.