Mark 8

V těch dnech když opět velmi veliký zástup byl s ním, a neměli, co by jedli, svolav Ježíš učedlníky své, řekl jim:

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них:

Lítost mám nad zástupy; nebo již tři dni trvají se mnou a nemají, co by jedli.

Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого.

A rozpustím-li je lačné do domů jejich, zhynou na cestě; nebo někteří z nich zdaleka přišli.

А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека.

Odpověděli mu učedlníci jeho: I odkud bude moci kdo tyto nakrmiti chleby zde na poušti?

І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

I otázal se jich: Kolik chlebů máte? A oni řekli: Sedm.

А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро.

I kázal zástupu posaditi se na zemi. A vzav sedm chlebů, díky učiniv, lámal a dával učedlníkům svým, aby předkládali. I kladli před zástup.

Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові.

A měli také rybiček maličko. Jichž požehnav, kázal i ty před ně klásti.

І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

I jedli a nasyceni jsou; a sebrali, což pozůstalo drobtů, sedm košů.

І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали...

Těch pak, kteříž jedli, bylo okolo čtyř tisíců. I rozpustil je.

А їдців було тисяч з чотири!

Potom hned vstoupiv na lodí s učedlníky svými, přeplavil se do krajin Dalmanutských.

І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської.

I vyšli farizeové a počali se s ním hádati, hledajíce od něho znamení s nebe, pokoušejíce ho.

І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.

A on vzdech duchem svým, dí: Co pokolení toto znamení hledá? Amen pravím vám: Nebude dáno znamení pokolení tomuto.

А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана!

A opustiv je, vstoupil zase na lodí, i plavil se přes moře.

І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув.

I zapomenuli s sebou vzíti chlebů, a neměli než jeden chléb s sebou na lodí.

І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого.

Tedy přikazoval jim, řka: Vizte a pilně se šetřte kvasu farizejského a kvasu Herodesova.

А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової!

I přemyšlovali, řkouce jeden k druhému: Chleba nemáme.

Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

A znaje to Ježíš, řekl jim: Co přemyšlujete o tom, že chleba nemáte? Ještě neznáte, ani rozumíte? Ještě máte oslepené srdce vaše?

А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим?

Oči majíce, nevidíte? A uši majíce, neslyšíte? A nepomníte,

Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам'ятаєте,

Že jsem pět chlebů lámal mezi pět tisíců? A kolik jste plných košů drobtů sebrali? Řekli jemu: Dvanácte.

коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять.

A když také sedm chlebů lámal jsem mezi čtyři tisíce, kolik jste plných košů drobtů vzali? I řkou jemu: Sedm.

А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім.

I řekl jim: Kterakž tedy ještě nerozumíte?

І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?...

I přišel do Betsaidy, a přivedli k němu slepého, prosíce ho, aby se ho dotekl.

І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього.

I ujav slepého za ruku, vyvedl jej ven z městečka, a plinuv na oči jeho a vloživ na něj ruce, otázal se ho, viděl-li by co.

І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

A on pohleděv, řekl: Znamenám lidi; nebo vidím, že chodí jako stromové.

І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева...

Potom opět vložil ruce na oči jeho, a kázal mu hleděti. I uzdraven jest, takže i zdaleka jasně viděl všecky.

Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все!

I odeslal jej do domu jeho, řka: Aniž do toho městečka choď, aniž komu z městečka co o tom prav.

І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!

Tedy vyšel Ježíš a učedlníci jeho do městeček Cesaree Filipovy. A na cestě tázal se učedlníků svých, řka jim: Kým mne praví býti lidé?

Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

Kteřížto odpověděli: Janem Křtitelem, a jiní Eliášem, jiní pak jedním z proroků.

Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків.

Tedy on řekl jim: Vy pak kým mne býti pravíte? Odpověděv Petr, řekl jemu: Ty jsi Kristus.

І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос!

I přikázal jim, aby toho o něm žádnému nepravili.

І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

I počal učiti je, že Syn člověka musí mnoho trpěti, a potupen býti od starších a předních kněží a zákoníků, a zabit býti, a ve třech dnech z mrtvých vstáti.

І почав їх навчати, що Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, але третього дня Він воскресне.

Zjevně to slovo mluvil. A chytiv jej Petr, počal mu domlouvati.

І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв набік Його, і Йому став перечити.

Kterýžto obrátiv se a pohleděv na učedlníky své, přimluvil Petrovi, řka: Jdiž za mnou, satane; nebo nechápáš, co jest Božího, ale co lidského.

А Він обернувся й поглянув на учнів Своїх, та й Петру докорив і сказав: Відступись, сатано, від Мене, бо думаєш ти не про Боже, а про людське!

A svolav zástup s učedlníky svými, řekl jim: Chce-li kdo za mnou přijíti, zapři sebe sám, a vezmi kříž svůj, a následujž mne.

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!

Nebo chtěl-li by kdo duši svou zachovati, ztratíť ji; pakli by kdo ztratil duši svou pro mne a pro evangelium, tenť ji zachová.

Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже.

Nebo co prospěje člověku, by všecken svět získal, a své duši škodu učinil?

Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?

Aneb jakou dá člověk odměnu za duši svou?

Або що назамін дасть людина за душу свою?

Nebo kdož by se koli za mne styděl a za má slova v tomto pokolení cizoložném a hříšném, i Syn člověka styděti se bude za něj, když přijde v slávě Otce svého s anděly svatými.

Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими.