Job 8

Tedy odpovídaje Bildad Suchský, řekl:

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Dokudž mluviti budeš takové věci, a slova úst tvých budou jako vítr násilný?

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

Což by Bůh silný neprávě soudil,a Všemohoucí což by převracel spravedlnost?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Synové zajisté tvoji že zhřešili proti němu, proto pustil je po nepravosti jejich.

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Kdybys ty opravdově hledal Boha silného, a Všemohoucímu se modlil,

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

A byl čistý a upřímý: jistě žeť by se hned probudil k tobě, a napravil by příbytek spravedlnosti tvé.

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

A byly by první věci tvé špatné, poslední pak rozmnožily by se náramně.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

Nebo vzeptej se, prosím, věku starého, a nastroj se k zpytování otců jejich.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

(Myť zajisté včerejší jsme, aniž jsme čeho povědomi; k tomu dnové naši jsou jako stín na zemi.)

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

Zdaliž tě oni nenaučí, a nepovědí tobě, a z srdce svého nevynesou-liž slov?

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Zdali roste třtí bez bahna? Roste-liž rákosí bez vody?

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

Nýbrž ještě za zelena, dříve než vytrháno bývá, ano prvé než jaká jiná tráva, usychá.

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Tak stezky všech zapomínajících se na Boha silného, tak, pravím, naděje pokrytce zahyne.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Klesne naděje jeho, a doufání jeho jako dům pavouka.

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Spolehne-li na dům svůj, neostojí; chytí-li se ho, nezdrží.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Vláhu má před sluncem, tak že z zahrady jeho výstřelkové jeho vynikají.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Při vrchovišti kořenové jeho hustě rostou, i na místech skalnatých rozkládá se.

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

A však bývá-li zachvácen z místa svého, až by se ho i odečtlo, řka: Nevidělo jsem tě:

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Tožť ta radost života jeho, a z země jiný vykvetá.

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Aj, Bůh silný nepohrdá upřímým, ale nešlechetným ruky nepodává:

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Až i naplní smíchem ústa tvá, a rty tvé plésáním,

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

Když nenávidící tebe v hanbu oblečeni budou, a stánku lidí bezbožných nikdež nebude.

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!