Job 37

Poslouchejte pilně hřmotného hlasu jeho, a zvuku z úst jeho pocházejícího.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Pode všecka nebesa jej rozprostírá, a světlo své k krajům země.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Za nímž zvučí hlukem, a hřímá hlasem důstojnosti své, aniž mešká s jinými věcmi, když se slýchá hlas jeho.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Bůh silný hřímá hlasem svým předivně, činí veliké věci, a však nemůžeme rozuměti, jak.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Sněhu zajisté říká: Buď na zemi, tolikéž pršce dešťové, ano i přívalu násilnému.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Zavírá ruku všelikého člověka, aby žádný z lidí nemohl konati díla svého.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Tehdáž i zvěř vchází do skrýše, a v peleších svých obývá.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Z skrýše vychází vichřice, a od půlnoční strany zima.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Dchnutím Bůh silný dává mráz, až se široké vody zavírají.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Také i při svlažování země pohybuje oblakem, a rozhání mračno světlem svým.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

A tentýž sem i tam obrací se moudrostí jeho, aby činil, což by mu koli přikázal na tváři okršlku zemského.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Buď k trestání, neb pro zemi svou, buď k prokazování dobrotivosti, spraví to, že se postaví.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Pozorujž toho, Jobe, zastav se a podívej se divům Boha silného.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Víš-li, kdy Bůh ukládá co o těch věcech, aneb kdy chce osvěcovati světlem oblaky své?

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Znáš-li, jak se vznášejí oblakové, a jiné divy dokonalého v uměních?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

A že tě roucho tvé zahřívati bude, když Bůh zemi pokojnou činí větry poledními?

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Roztahoval-li jsi s ním nebesa trvánlivá, k zrcadlu slitému podobná?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Poukaž nám, co bychom řekli jemu; nebo nemůžeme ani řeči zpořádati pro temnost.

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Zdaž jemu kdo oznámí, co bych já mluvil? Pakli by kdo za mne mluvil, jistě že by byl sehlcen.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Ano nyní nemohou patřiti lidé na světlo, když jest jasné na oblacích, když je vítr prochází a vyčišťuje,

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Od půlnoční strany s jasnem jako zlato přicházeje, ale v Bohu hroznější jest sláva.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Všemohoucí, jehož vystihnouti nemůžeme, ač jest veliký v moci, však soudem a přísnou spravedlností netrápí.

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Protož bojí se ho lidé; neohlédá se na žádného z těch, kdož jsou moudrého srdce.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.