Romans 9

Istinu govorim u Kristu, ne lažem; susvjedok mi je savjest moja u Duhu Svetom:

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

silna mi je tuga i neprekidna bol u srcu.

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Da, htio bih ja sam proklet biti, odvojen od Krista, za braću svoju, sunarodnjake svoje po tijelu.

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

Oni su Izraelci, njihovo je posinstvo, i Slava, i Savezi, i zakonodavstvo, i bogoštovlje, i obećanja;

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

njihovi su i oci, od njih je, po tijelu, i Krist, koji je iznad svega, Bog blagoslovljen u vjekove. Amen.

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Ali ne kao da se izjalovila riječ Božja. Jer nisu Izrael svi koji potječu od Izraela;

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

i nisu svi djeca Abrahamova zato što su njegovo potomstvo, nego po Izaku će ti se nazivati potomstvo;

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

to jest: djeca tijela nisu i djeca Božja, nego - djeca obećanja računaju se u potomstvo.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

Evo doista riječi obećanja: U ovo ću doba doći i Sara će imati sina.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

Ali ne samo to! I Rebeka je s jednim, s Izakom, ocem našim, zanijela.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

Pa kad još blizanci ne bijahu rođeni niti učiniše što dobro ili zlo - da bi trajnom ostala odluka Božja o izabranju:

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

ne po djelima, nego po onome tko poziva - rečeno joj je: Stariji će služiti mlađemu,

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

kako je pisano: Jakova sam zavolio, a Ezav mi omrznu.

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

Što ćemo dakle reći? Možda da u Boga ima nepravde? Nipošto!

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

Ta Mojsiju veli: Smilovat ću se komu hoću da se smilujem; sažalit ću se nad kim hoću da se sažalim.

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

Nije dakle do onoga koji hoće ni do onoga koji trči, nego do Boga koji se smiluje.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Jer Pismo veli faraonu: Zato te upravo podigoh da na tebi pokažem svoju moć i da se razglasi ime moje po svoj zemlji.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

Tako dakle: smiluje se komu hoće, a otvrdnjuje koga hoće.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Da, reći ćeš mi: Što se onda još tuži? Ta tko se to volji njegovoj odupro?

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Čovječe, tko si ti zapravo da se pravdaš s Bogom? Zar da djelo rekne tvorcu: "Što si me ovakvim načinio?"

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Ili zar lončar nema vlasti nad glinom da od istoga tijesta načini posudu sad časnu, sad nečasnu.

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

A što ako je Bog, hoteći očitovati gnjev i obznaniti svoju moć u silnoj strpljivosti podnosio posude gnjeva, dozrele za propast,

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

da obznani bogatstvo slave svoje na posudama milosrđa, koje unaprijed pripravi za slavu,

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

na nama koje pozva ne samo između Židova nego i između pogana?

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Tako i u Hošeji veli: Ne-narod moj prozvat ću narodom mojim i Neljubljenu ljubljenom.

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

Na mjestu gdje im je rečeno: Vi niste moj narod prozvat će se sinovi Boga živoga.

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

Izaija pak proglasuje o Izraelu: Zaista, sinova će Izraelovih brojem biti kao pijeska morskog - Ostatak će se spasiti;

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

jer riječ će ispuniti i uskoro izvršiti Gospodin na zemlji.

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

Tako je Izaija i prorekao: Da nam Gospodin nad Vojskama ne ostavi sjeme, ko Sodoma bismo bili i Gomori nalik.

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Što ćemo dakle reći? Da pogani koji nisu tražili pravednosti stekoše pravednost, pravednost po vjeri.

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

Izrael pak koji je tražio neki zakon pravednosti, nije do zakona dopro.

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Zašto? Jer nije tražio po vjeri, nego kao po djelima. Spotakoše se o kamen spoticanja,

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

kao što je pisano: Evo postavljam na Sionu kamen spoticanja i stijenu posrtanja. Ali tko u nj vjeruje, neće se postidjeti.

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!