Job 37

Da, od toga i moje srce drhti i s mjesta svoga iskočiti hoće.

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Čujte, čujte gromor glasa njegova, tutnjavu što mu iz usta izlazi.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Gle, munja lijeće preko cijelog neba - i sijevne blijesak s kraja na kraj zemlje -

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

iza nje silan jedan glas se ori: to On gromori glasom veličajnim. Munje mu lete, nitko ih ne priječi, tek što mu je glas jednom odjeknuo.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Da, Bog gromori glasom veličajnim, djela velebna, neshvatljiva stvara.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Kad snijegu kaže: 'Zasniježi po zemlji!' i pljuskovima: 'Zapljuštite silno!'

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

svakom čovjeku zapečati ruke da svi njegovo upoznaju djelo.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

U brlog se tad zvijeri sve uvuku i na svojem se šćućure ležaju.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

S južne se strane podiže oluja, a studen vjetri sjeverni donose.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Već led od daha Božjega nastaje i vodena se kruti površina.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

I opet vodom puni on oblake, i sijevat' stanu oblaci munjama;

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

kruže posvuda po volji njegovoj, što im naloži, to će izvršiti na licu cijelog kruga zemaljskoga.

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

Šalje ih - ili da kazni narode, ili da ih milosrđem obdari.

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

Poslušaj ovo, Jobe, umiri se i promotri djela Božja čudesna.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Znaš li kako Bog njima zapovijeda, kako munju iz oblaka svog pušta?

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Znaš li o čem vise gore oblaci? Čudesna to su znanja savršenog.

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Kako ti gore od žege haljine u južnom vjetru kad zemlja obamre?

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Zar si nebesa s njim ti razapeo, čvrsta poput ogledala livenog?

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

DÓe naputi me što da mu kažemo: zbog tmine se ne snalazimo više.

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Zar ćeš mu reći: 'Hoću govoriti'? Ili na propast vlastitu pristati?

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Tko, dakle, može u svjetlost gledati na nebesima što se sja blistavo kada oblake rastjeraju vjetri?

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Sa sjevera k'o zlato je bljesnulo: veličanstvom strašnim Bog se odjenu!

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

Da, Svesilnog doseći ne možemo, neizmjeran je u moći i sudu, velik u pravdi, nikog on ne tlači.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Zato ljudi svi neka ga se boje! Na mudrost oholu on i ne gleda!"

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.