Lamentations 5

recordare Domine quid acciderit nobis intuere et respice obprobrium nostrum

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

hereditas nostra versa est ad alienos domus nostrae ad extraneos

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

pupilli facti sumus absque patre matres nostrae quasi viduae

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

aquam nostram pecunia bibimus ligna nostra pretio conparavimus

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

cervicibus minabamur lassis non dabatur requies

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Aegypto dedimus manum et Assyriis ut saturaremur pane

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

patres nostri peccaverunt et non sunt et nos iniquitates eorum portavimus

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

servi dominati sunt nostri non fuit qui redimeret de manu eorum

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

in animabus nostris adferebamus panem nobis a facie gladii in deserto

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

pellis nostra quasi clibanus exusta est a facie tempestatum famis

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

mulieres in Sion humiliaverunt virgines in civitatibus Iuda

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

principes manu suspensi sunt facies senum non erubuerunt

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

adulescentibus inpudice abusi sunt et pueri in ligno corruerunt

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

senes de portis defecerunt iuvenes de choro psallentium

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

defecit gaudium cordis nostri versus est in luctu chorus noster

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

cecidit corona capitis nostri vae nobis quia peccavimus

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

propterea maestum factum est cor nostrum ideo contenebrati sunt oculi nostri

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

propter montem Sion quia disperiit vulpes ambulaverunt in eo

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

tu autem Domine in aeternum permanebis solium tuum in generatione et generatione

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

quare in perpetuum oblivisceris nostri derelinques nos in longitudinem dierum

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

converte nos Domine ad te et convertemur innova dies nostros sicut a principio

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

sed proiciens reppulisti nos iratus es contra nos vehementer

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...