Job 16

respondens autem Iob dixit

А Йов відповів та й сказав:

audivi frequenter talia consolatores onerosi omnes vos estis

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

numquid habebunt finem verba ventosa aut aliquid tibi molestum est si loquaris

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

poteram et ego similia vestri loqui atque utinam esset anima vestra pro anima mea

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

consolarer et ego vos sermonibus et moverem caput meum super vos roborarem vos ore meo et moverem labia quasi parcens vobis

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

sed quid agam si locutus fuero non quiescet dolor meus et si tacuero non recedet a me

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

nunc autem oppressit me dolor meus et in nihili redacti sunt omnes artus mei

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

rugae meae testimonium dicunt contra me et suscitatur falsiloquus adversus faciem meam contradicens mihi

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

collegit furorem suum in me et comminans mihi infremuit contra me dentibus suis hostis meus terribilibus oculis me intuitus est

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

aperuerunt super me ora sua exprobrantes percusserunt maxillam meam satiati sunt poenis meis

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

conclusit me Deus apud iniquum et manibus impiorum me tradidit

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

ego ille quondam opulentus repente contritus sum tenuit cervicem meam confregit me et posuit sibi quasi in signum

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

circumdedit me lanceis suis convulneravit lumbos meos non pepercit et effudit in terra viscera mea

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

concidit me vulnere super vulnus inruit in me quasi gigans

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

saccum consui super cutem meam et operui cinere cornu meum

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

facies mea intumuit a fletu et palpebrae meae caligaverunt

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

haec passus sum absque iniquitate manus meae cum haberem mundas ad Deum preces

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

terra ne operias sanguinem meum neque inveniat locum in te latendi clamor meus

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

ecce enim in caelo testis meus et conscius meus in excelsis

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

verbosi mei amici mei ad Deum stillat oculus meus

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

atque utinam sic iudicaretur vir cum Deo quomodo iudicatur filius hominis cum collega suo

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

ecce enim breves anni transeunt et semitam per quam non revertar ambulo

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...