Lamentations 5

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

recordare Domine quid acciderit nobis intuere et respice obprobrium nostrum

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

hereditas nostra versa est ad alienos domus nostrae ad extraneos

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

pupilli facti sumus absque patre matres nostrae quasi viduae

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

aquam nostram pecunia bibimus ligna nostra pretio conparavimus

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

cervicibus minabamur lassis non dabatur requies

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Aegypto dedimus manum et Assyriis ut saturaremur pane

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

patres nostri peccaverunt et non sunt et nos iniquitates eorum portavimus

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

servi dominati sunt nostri non fuit qui redimeret de manu eorum

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

in animabus nostris adferebamus panem nobis a facie gladii in deserto

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

pellis nostra quasi clibanus exusta est a facie tempestatum famis

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

mulieres in Sion humiliaverunt virgines in civitatibus Iuda

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

principes manu suspensi sunt facies senum non erubuerunt

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

adulescentibus inpudice abusi sunt et pueri in ligno corruerunt

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

senes de portis defecerunt iuvenes de choro psallentium

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

defecit gaudium cordis nostri versus est in luctu chorus noster

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

cecidit corona capitis nostri vae nobis quia peccavimus

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

propterea maestum factum est cor nostrum ideo contenebrati sunt oculi nostri

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

propter montem Sion quia disperiit vulpes ambulaverunt in eo

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

tu autem Domine in aeternum permanebis solium tuum in generatione et generatione

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

quare in perpetuum oblivisceris nostri derelinques nos in longitudinem dierum

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

converte nos Domine ad te et convertemur innova dies nostros sicut a principio

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

sed proiciens reppulisti nos iratus es contra nos vehementer