Job 16

А Йов відповів та й сказав:

respondens autem Iob dixit

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

audivi frequenter talia consolatores onerosi omnes vos estis

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

numquid habebunt finem verba ventosa aut aliquid tibi molestum est si loquaris

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

poteram et ego similia vestri loqui atque utinam esset anima vestra pro anima mea

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

consolarer et ego vos sermonibus et moverem caput meum super vos roborarem vos ore meo et moverem labia quasi parcens vobis

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

sed quid agam si locutus fuero non quiescet dolor meus et si tacuero non recedet a me

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

nunc autem oppressit me dolor meus et in nihili redacti sunt omnes artus mei

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

rugae meae testimonium dicunt contra me et suscitatur falsiloquus adversus faciem meam contradicens mihi

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

collegit furorem suum in me et comminans mihi infremuit contra me dentibus suis hostis meus terribilibus oculis me intuitus est

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

aperuerunt super me ora sua exprobrantes percusserunt maxillam meam satiati sunt poenis meis

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

conclusit me Deus apud iniquum et manibus impiorum me tradidit

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

ego ille quondam opulentus repente contritus sum tenuit cervicem meam confregit me et posuit sibi quasi in signum

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

circumdedit me lanceis suis convulneravit lumbos meos non pepercit et effudit in terra viscera mea

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

concidit me vulnere super vulnus inruit in me quasi gigans

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

saccum consui super cutem meam et operui cinere cornu meum

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

facies mea intumuit a fletu et palpebrae meae caligaverunt

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

haec passus sum absque iniquitate manus meae cum haberem mundas ad Deum preces

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

terra ne operias sanguinem meum neque inveniat locum in te latendi clamor meus

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

ecce enim in caelo testis meus et conscius meus in excelsis

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

verbosi mei amici mei ad Deum stillat oculus meus

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

atque utinam sic iudicaretur vir cum Deo quomodo iudicatur filius hominis cum collega suo

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

ecce enim breves anni transeunt et semitam per quam non revertar ambulo