Job 37

Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.

Εις τουτο ετι η καρδια μου τρεμει και εκπηδα απο του τοπου αυτης.

Уважливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,

Ακουσατε προσεκτικως την τρομεραν φωνην αυτου και τον ηχον τον εξερχομενον εκ του στοματος αυτου.

його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.

Αποστελλει αυτην υποκατω παντος του ουρανου και το φως αυτου επι τα εσχατα της γης.

За Ним грім ричить левом, гримить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.

Κατοπιν αυτου βοα φωνη βροντα με την φωνην της μεγαλωσυνης αυτου και δεν θελει στησει αυτα, αφου η φωνη αυτου ακουσθη.

Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми.

Ο Θεος βροντα θαυμασιως με την φωνην αυτου καμνει μεγαλεια, και δεν εννοουμεν.

До снігу говорить Він: Падай на землю! а дощеві та зливі: Будьте сильні!

Διοτι λεγει προς την χιονα, γινου επι την γην και προς την ψεκαδα και προς τον υετον της δυναμεως αυτου.

Він руку печатає кожній людині, щоб пізнали всі люди про діло Його.

Κατασφραγιζει την χειρα παντος ανθρωπου δια να γνωρισωσι παντες οι ανθρωποι το εργον αυτου.

І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.

Τοτε τα θηρια εισερχονται εις τα σπηλαια και κατασκηνουσιν εν τοις τοποις αυτων.

Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.

Εκ του νοτου ερχεται ο ανεμοστροβιλος, και το ψυχος εκ του βορρα.

Від Божого подиху лід повстає, і водна широкість тужавіє.

Εκ του φυσηματος του Θεου διδεται παγος και το πλατος των υδατων στερεουται.

Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошує хмара,

Παλιν η γαληνη διασκεδαζει την νεφελην το φως αυτου διασκορπιζει τα νεφη

і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,

και αυτα περιφερονται κυκλω υπο τας οδηγιας αυτου, δια να καμνωσι παν ο, τι προσταζει εις αυτα επι το προσωπον της οικουμενης

він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.

καμνει αυτα να ερχωνται, η δια παιδειαν, η δια την γην αυτου, η δια ελεος.

Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чуда!

Ακροασθητι τουτο, Ιωβ σταθητι και συλλογισθητι τα θαυμασια του Θεου.

Чи ти знаєш, що Бог накладає на них, і заяснює світло із хмари Своєї?

Εννοεις πως ο Θεος διαταττει αυτα, και καμνει να λαμπη το φως της νεφελης αυτου;

Чи ти знаєш, як носиться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,

Εννοεις τα ζυγοσταθμισματα των νεφων, τα θαυμασια του τελειου κατα την γνωσιν;

ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?

Δια τι τα ενδυματα σου ειναι θερμα, οταν αναπαυη την γην δια του νοτου;

Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?

Εξηπλωσας μετ αυτου το στερεωμα το δυνατον ως κατοπτρον χυτον;

Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.

Διδαξον ημας τι να ειπωμεν προς αυτον ημεις δεν δυναμεθα να διαταξωμεν τους λογους ημων εξ αιτιας του σκοτους.

Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?

Θελει αναγγελθη προς αυτον, εαν εγω λαλω; εαν λαληση ανθρωπος, βεβαιως θελει καταποθη.

І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.

Τωρα δε οι ανθρωποι δεν δυνανται να ατενισωσιν εις το λαμπρον φως, το εν τω στερεωματι, αφου ο ανεμος περαση και καθαριση αυτο,

Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.

και χρυσαυγης καιρος ελθη απο βορρα. Φοβερα δοξα υπαρχει εν τω Θεω.

Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить нікого судом та великою правдою.

Τον Παντοδυναμον, δεν δυναμεθα να εννοησωμεν αυτον ειναι υπεροχος κατα την δυναμιν και κατα την κρισιν και κατα το πληθος της δικαιοσυνης, δεν καταθλιβει.

Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.

Δια τουτο οι ανθρωποι φοβουνται αυτον ουδεις σοφος την καρδιαν δυναται να εννοηση αυτον.