Mark 15

А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.

Sabah olunca başkâhinler, ileri gelenler, din bilginleri ve Yüksek Kurul’un öteki üyeleri bir danışma toplantısı yaptıktan sonra İsa’yı bağladılar, götürüp Pilatus’a teslim ettiler.

А Пилат запитався Його: Чи Ти Цар Юдейський? А Він йому в відповідь каже: Сам ти кажеш...

Pilatus O’na, “Sen Yahudiler’in Kralı mısın?” diye sordu. İsa, “Söylediğin gibidir” yanıtını verdi.

А первосвященики міцно Його винуватили.

Başkâhinler O’na karşı birçok suçlamada bulundular.

Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато проти Тебе свідкують!

Pilatus O’na yeniden, “Hiç yanıt vermeyecek misin?” diye sordu. “Bak, seni ne çok şeyle suçluyorlar!”

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

Ama İsa artık yanıt vermiyordu. Pilatus buna şaştı.

На свято ж він їм відпускав був одного із в'язнів, котрого просили вони.

Pilatus, her Fısıh Bayramı’nda halkın istediği bir tutukluyu salıverirdi.

Був же один, що звався Варавва, ув'язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.

Ayaklanma sırasında adam öldüren isyancılarla birlikte Barabba adında bir tutuklu da vardı.

Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити, як він завжди робив їм.

Halk, Pilatus’a gelip her zamanki gibi kendileri için birini salıvermesini istedi.

Пилат же сказав їм у відповідь: Хочете, відпущу вам Царя Юдейського?

Pilatus onlara, “Sizin için Yahudiler’in Kralı’nı salıvermemi ister misiniz?” dedi.

Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.

Başkâhinlerin İsa’yı kıskançlıktan ötürü kendisine teslim ettiklerini biliyordu.

А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.

Ne var ki başkâhinler, İsa’nın değil, Barabba’nın salıverilmesini istemeleri için halkı kışkırttılar.

Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?

Pilatus onlara tekrar seslenerek, “Öyleyse Yahudiler’in Kralı dediğiniz adamı ne yapayım?” diye sordu.

Вони ж стали кричати знов: Розіпни Його!

“O’nu çarmıha ger!” diye bağırdılar yine.

Пилат же сказав їм: Яке ж зло вчинив Він? А вони ще сильніше кричали: Розіпни Його!...

Pilatus onlara, “O ne kötülük yaptı ki?” dedi. Onlar ise daha yüksek sesle, “O’nu çarmıha ger!” diye bağrıştılar.

Пилат же хотів догодити народові, і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп'ятий був.

Halkı memnun etmek isteyen Pilatus, onlar için Barabba’yı salıverdi. İsa’yı ise kamçılattıktan sonra çarmıha gerilmek üzere askerlere teslim etti.

Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

Askerler İsa’yı, Pretorium denilen vali konağına götürüp bütün taburu topladılar.

І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.

O’na mor bir giysi giydirdiler, dikenlerden bir taç örüp başına geçirdiler.

І вітати Його зачали: Радій, Царю Юдейський!

“Selam, ey Yahudiler’in Kralı!” diyerek O’nu selamlamaya başladılar.

І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому...

Başına bir kamışla vuruyor, üzerine tükürüyor, diz çöküp önünde yere kapanıyorlardı.

І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп'ясти Його.

O’nunla böyle alay ettikten sonra mor giysiyi üzerinden çıkarıp kendi giysilerini giydirdiler ve çarmıha germek üzere O’nu dışarı götürdüler.

І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

[] Kırdan gelmekte olan Simun adında Kireneli bir adam oradan geçiyordu. İskender ve Rufus’un babası olan bu adama İsa’nın çarmıhını zorla taşıttılar.

І Його привели на місце Голгофу, що значить Череповище.

İsa’yı Golgota, yani Kafatası denilen yere götürdüler.

І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.

O’na mürle karışık şarap vermek istediler, ama içmedi.

І Його розп'яли, і поділили одежу Його, кинувши жереб про неї, хто що візьме.

[] Sonra O’nu çarmıha gerdiler. Kim ne alacak diye kura çekerek giysilerini aralarında paylaştılar.

Була ж третя година, як Його розп'яли.

İsa’yı çarmıha gerdiklerinde saat dokuzdu.

І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.

Üzerindeki suç yaftasında, YAHUDİLER’İN KRALI diye yazılıydı.

Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.

İsa’yla birlikte, biri sağında öbürü solunda olmak üzere iki haydudu da çarmıha gerdiler.

І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!

İsa’yla birlikte, biri sağında öbürü solunda olmak üzere iki haydudu da çarmıha gerdiler.

А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,

[] [] Oradan geçenler başlarını sallayıp İsa’ya sövüyor, “Hani sen tapınağı yıkıp üç günde yeniden kuracaktın? Çarmıhtan in de kurtar kendini!” diyorlardı.

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!

[] [] Oradan geçenler başlarını sallayıp İsa’ya sövüyor, “Hani sen tapınağı yıkıp üç günde yeniden kuracaktın? Çarmıhtan in de kurtar kendini!” diyorlardı.

Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!

Aynı şekilde başkâhinler ve din bilginleri de O’nunla alay ederek aralarında, “Başkalarını kurtardı, kendini kurtaramıyor” diye konuşuyorlardı.

Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...

“İsrail’in Kralı Mesih şimdi çarmıhtan insin de görüp iman edelim.” İsa’yla birlikte çarmıha gerilenler de O’na hakaret ettiler.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.

Öğleyin on ikiden üçe kadar bütün ülkenin üzerine karanlık çöktü.

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?

[] Saat üçte İsa yüksek sesle, “Elohi, Elohi, lema şevaktani” yani, “Tanrım, Tanrım, beni neden terk ettin?” diye bağırdı.

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!

Orada duranlardan bazıları bunu işitince, “Bakın, İlyas’ı çağırıyor” dediler.

А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!

[] Aralarından biri koşup bir süngeri ekşi şaraba batırdı, bir kamışın ucuna takarak İsa’ya içirdi. “Dur bakalım, İlyas gelip O’nu indirecek mi?” dedi.

А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...

Ama İsa yüksek sesle bağırarak son nefesini verdi.

І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.

[] O anda tapınaktaki perde yukarıdan aşağıya yırtılarak ikiye bölündü.

А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!

İsa’nın karşısında duran yüzbaşı, O’nun bu şekilde son nefesini verdiğini görünce, “Bu adam gerçekten Tanrı’nın Oğlu’ydu” dedi.

Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,

[] Olup bitenleri uzaktan izleyen bazı kadınlar da vardı. Aralarında Mecdelli Meryem, küçük Yakup ile Yose’nin annesi Meryem ve Salome bulunuyordu.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

İsa daha Celile’deyken bu kadınlar O’nun ardından gitmiş, O’na hizmet etmişlerdi. O’nunla birlikte Yeruşalim’e gelmiş olan daha birçok kadın da olup bitenleri izliyordu.

А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,

O gün Hazırlık Günü, yani Şabat Günü’nden önceki gündü. Artık akşam oluyordu. Bu nedenle, Yüksek Kurul’un saygın bir üyesi olup Tanrı’nın Egemenliği’ni umutla bekleyen Aramatyalı Yusuf geldi, cesaretini toplayarak Pilatus’un huzuruna çıktı, İsa’nın cesedini istedi.

прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.

O gün Hazırlık Günü, yani Şabat Günü’nden önceki gündü. Artık akşam oluyordu. Bu nedenle, Yüksek Kurul’un saygın bir üyesi olup Tanrı’nın Egemenliği’ni umutla bekleyen Aramatyalı Yusuf geldi, cesaretini toplayarak Pilatus’un huzuruna çıktı, İsa’nın cesedini istedi.

А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.

Pilatus, İsa’nın bu kadar çabuk ölmüş olmasına şaştı. Yüzbaşıyı çağırıp, “Öleli çok oldu mu?” diye sordu.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.

Yüzbaşıdan durumu öğrenince Yusuf’a, cesedi alması için izin verdi.

А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.

Yusuf keten bez satın aldı, cesedi çarmıhtan indirip beze sardı, kayaya oyulmuş bir mezara yatırarak mezarın girişine bir taş yuvarladı.

Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.

Mecdelli Meryem ile Yose’nin annesi Meryem, İsa’nın nereye konulduğunu gördüler.