Lamentations 5

5:1

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

,,Adu-Ţi aminte, Doamne, de ce ni s'a întîmplat! Uită-Te şi vezi-ne ocara!

5:2

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Moştenirea noastră a trecut la nişte străini, casele noastre la cei din alte ţări!

5:3

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Am rămas orfani, fără tată; mamele noastre sînt ca nişte văduve.

5:4

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Apa noastră o bem pe bani, şi lemnele noastre trebuie să le plătim.

5:5

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Prigonitorii ne urmăresc cu îndîrjire, şi cînd obosim, nu ne dau odihnă.

5:6

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Am întins mîna spre Egipt, spre Asiria, ca să ne săturăm de pîne.

5:7

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Părinţii noştri, cari au păcătuit, nu mai sînt, iar noi le purtăm păcatele.

5:8

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Robii ne stăpînesc, şi nimeni nu ne izbăveşte din mînile lor.

5:9

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Ne căutăm pînea cu primejdia vieţii noastre, căci ne ameninţă sabia în pustie.

5:10

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Ne arde pielea ca un cuptor, de frigurile foamei.

5:11

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Au necinstit pe femei în Sion, pe fecioare în cetăţile lui Iuda.

5:12

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Mai marii noştri au fost spînzuraţi de mînile lor; Bătrînilor nu le -a dat nici o cinste

5:13

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Tinerii au fost puşi să rîşnească, şi copiii cădeau supt poverile de lemn.

5:14

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Bătrînii nu se mai duc la poartă, şi tinerii au încetat să mai cînte.

5:15

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

S'a dus bucuria din inimile noastre, şi jalea a luat locul jocurilor noastre.

5:16

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

A căzut cununa de pe capul nostru! Vai de noi, căci am păcătuit!

5:17

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Dacă ne doare inima, dacă ni s'au întunecat ochii,

5:18

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

este din pricină că muntele Sionului este pustiit, din pricină că se plimbă şacalii prin el.

5:19

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Dar Tu, Doamne, împărăţeşti pe vecie; scaunul Tău de domnie dăinuieşte din neam în neam!

5:20

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Pentruce să ne uiţi pe vecie, şi să ne părăseşti pentru multă vreme?

5:21

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Întoarce-ne la Tine, Doamne, şi ne vom întoarce! Dă-ne iarăş zile ca cele de odinioară!

5:22

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Să ne fi lepădat Tu de tot oare, şi să Te fi mîniat Tu pe noi peste măsură de mult