Job 8

І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Bildad către Şuah a luat cuvîntul şi a zis:

Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?

,,Pînă cînd vrei să vorbeşti astfel, şi pînă cînd vor fi cuvintele gurii tale ca un vînt puternic?

Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?

Oare va răsturna Dumnezeu dreptul? Sau va răsturna Cel Atotputernic dreptatea?

Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!

Dacă fiii tăi au păcătuit împotriva Lui, i -a dat pe mîna păcatului.

Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,

Dar tu, dacă alergi la Dumnezeu, dacă rogi pe Cel Atot puternic,

якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,

dacă eşti curat şi fără prihană, atunci negreşit, El va veghea asupra ta, şi va da înapoi fericirea locuinţei tale nevinovate.

і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!

Vechea ta propăşire va fi mică faţă de cea de mai tîrziu. Învăţăminte din păţania celor dinainte.

Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх,

Întreabă pe cei din neamurile trecute, şi ia aminte la păţania părinţilor lor. -

бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,

Căci noi sîntem de ieri, şi nu ştim nimic, zilele noastre pe pămînt nu sînt decît o umbră. -

отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойого слова подадуть:

Ei te vor învăţa, îţi vor vorbi, şi vor scoate din inima lor aceste cuvinte:

Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?

,Creşte papura fără baltă? Creşte trestia fără umezeală?

Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:

Fiind încă verde şi fără să se taie, ea se usucă mai repede decît toate ierburile.

отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,

Aşa se întîmplă tuturor celor ce uită pe Dumnezeu, şi nădejdea celui nelegiuit va peri.

бо його сподівання як те павутиння, і як дім павуків його певність...

Încrederea lui este zdrobită, şi sprijinul lui este o pînză de păianjen.

На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він...

Se bizuie pe casa lui, dar nu este tare; se prinde de ea, dar nu ţine.

Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,

Cum dă soarele, înverzeşte, îşi întinde ramurile peste grădina sa,

на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:

îşi împleteşte rădăcinile printre pietre, pătrunde pînă în ziduri.

Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!...

Dar dacă -l smulgi din locul în care stă, locul acesta se leapădă de el şi zice: ,Nu ştiu să te fi cunoscut vreodată!`

Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.

Iată, aşa sînt desfătările pe cari i le aduc căile vieţii lui; apoi din acelaş pămînt răsar alţii după el.

Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,

Nu, Dumnezeu nu leapădă pe omul fără prihană, şi nu ocroteşte pe cei răi.

аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої криком радости...

Ba încă, El îţi umple gura cu strigăte de bucurie, şi buzele cu cîntări de veselie.

Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!

Vrăjmaşii tăi vor fi acoperiţi de ruşine, iar cortul celor răi va pieri.```