Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Iov a luat cuvîntul şi a zis:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

,,Astfel de lucruri am auzit eu des; voi toţi sînteţi nişte mîngîietori supărăcioşi.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Cînd se vor sfîrşi aceste vorbe în vînt? Şi pentruce atîta supărare în răspunsurile tale?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Ca voi aş vorbi eu, de aţi fi în locul meu? V'aş copleşi cu vorbe, aş da din cap la voi,

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

v'aş mîngîia cu gura, şi aş mişca din buze ca să vă uşurez durerea?

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Dacă vorbesc, durerea nu mi s'alină, iar dacă tac, cu ce se micşorează?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

Dar acum, vai! El m'a stors de puteri... Mi-ai pustiit toată casa!

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

M'ai apucat, ca pe un vinovat; dovadă slăbiciunea mea, care se ridică şi mă învinuie în faţă.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Mă sfîşie şi mă urmăreşte în mînia Lui, scrîşneşte din dinţi împotriva mea, mă loveşte şi mă străpunge cu privirea Lui.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Ei deschid gura să mă mănînce, mă ocărăsc şi mă bat peste obraji, se învierşunează cu toţii după mine.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Dumnezeu mă lasă la bunul plac al celor nelegiuiţi, şi mă aruncă în mînile celor răi.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Eram liniştit, şi m'a scuturat, m'a apucat de ceafă şi m'a zdrobit, a tras asupra mea ca într'o ţintă.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Săgeţile Lui mă înconjură de toate părţile; îmi străpunge rărunchii fără milă, îmi varsă fierea pe pămînt,

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

mă frînge bucăţi, bucăţi, se aruncă asupra mea ca un războinic.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Mi-am cusut un sac pe piele, şi mi-am prăvălit capul în ţărînă.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Plînsul mi -a înroşit faţa; şi umbra morţii este pe pleoapele mele.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Totuş n'am făcut nicio nelegiuire, şi rugăciunea mea totdeauna a fost curată.

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

Pămîntule, nu-mi acoperi sîngele, şi vaietele mele să n'aibă margine!

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Chiar acum, martorul meu este în cer, apărătorul meu este în locurile înalte.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

Prietenii mei rîd de mine, dar eu mă rog lui Dumnezeu cu lacrămi,

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

să facă dreptate omului înaintea lui Dumnezeu, şi fiului omului împotriva prietenilor lui.

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Căci numărul anilor mei se apropie de sfîrşit, şi mă voi duce pe o cărare de unde nu mă voi mai întoarce.