Psalms 49

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

Ouvi isto, vós todos os povos; inclinai os ouvidos, todos os habitantes do mundo,

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

quer humildes quer grandes, tanto ricos como pobres.

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

A minha boca falará a sabedoria, e a meditação do meu coração será de entendimento.

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Inclinarei os meus ouvidos a uma parábola; decifrarei o meu enigma ao som da harpa.

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Por que temeria eu nos dias da adversidade, ao cercar-me a iniquidade dos meus perseguidores,

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

dos que confiam nos seus bens e se gloriam na multidão das suas riquezas?

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

Nenhum deles de modo algum pode remir a seu irmão, nem por ele dar um resgate a Deus,

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

(pois a redenção da sua vida é caríssima, de sorte que os seus recursos não dariam;)

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

para que continuasse a viver para sempre, e não visse a cova.

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

Sim, ele verá que até os sábios morrem, que perecem igualmente o néscio e o estúpido, e deixam a outros os seus bens.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

O pensamento íntimo deles é que as suas casas são perpétuas e as suas habitações de geração em geração; dão às suas terras os seus próprios nomes.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Mas o homem, embora esteja em honra, não permanece; antes é como os animais que perecem.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Este é o destino dos que confiam em si mesmos; o fim dos que se satisfazem com as suas próprias palavras.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Como ovelhas são postos na cova; a morte os pastoreia; ao romper do dia os retos terão domínio sobre eles; e a sua formosura se consumirá na sepultura, que lhes será por habitação.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Mas Deus remirá a minha alma do poder do sepulcro, pois me receberá.

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Não temas quando alguém se enriquece, quando a glória da sua casa aumenta.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Pois, quando morrer, nada levará consigo; a sua glória não descerá após ele.

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

Ainda que ele, enquanto vivo, se considera feliz e os homens o louvam quando faz o bem a si mesmo,

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

ele irá ter com a geração de seus pais; eles nunca mais verão a luz

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Mas o homem, embora esteja em honra, não permanece; antes é como os animais que perecem.