Psalms 49

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

Przedniejszemu śpiewakowi z synów Korego psalm.

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Słuchajcie tego wszystkie narody; bierzcie to w uszy wszyscy mieszkający na okręgu ziemi!

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

Tak z ludu pospolitego, jako z ludzi zacnych, tak bogaty jako ubogi!

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Usta moje będą opowiadały mądrość, a myśl serca mego roztropność.

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Nakłonię do przypowieści ucha mego, wyłożę przy harfie zagadkę moję.

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Przeczże się mam bać we złe dni, aby mię nieprawość tych, którzy mię depczą, miała ogarnąć?

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

Którzy ufają bogactwom swoim, a w mnóstwie dostatków swoich chlubią się.

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

Gdyż brata swego nikt żadnym sposobem nie odkupi, ani może dać Bogu okupu jego zań.

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

(Albowiem drogi jest okup duszy ich, i nie może się ostać na wieki.)

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

Aby żył na wieki, a nie oglądał grobu.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Bo widzimy, iż i mądrzy umierają, głupi i szalony zarówno giną, a zostawiają, obcym bogactwa swoje.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Myślą, że domy ich są wieczne, a przybytki ich trwają od narodu do narodu; przetoż je nazywają od imion swych na ziemi.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Ale człowiek we czci nie zostaje, podobnym będąc bydlętom, które giną.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Takowa myśl ich głupstwem ich jest, a przecież potomkowie ich pochwalają to usty swemi. Sela.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Jako owce w grobie złożeni będą, śmierć ich strawi; ale sprawiedliwi panować będą nad nimi z poranku, a kształt ich zniszczony będzie w grobie, gdy ustąpią z mieszkania swego.

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Ale Bóg wykupi duszę moję z mocy grobu, gdy mię przyjmie. Sela.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Nie bójże się, gdy się kto zbogaci, a gdy się rozmnoży sława domu jego.

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

Bo umierając nie weźmie nic z sobą, ani za nim zstąpi sława jego.

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

A choć duszy swej za żywota swego pobłaża i chwalono go, gdy sobie dobrze czynił:

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

Przecież musi iść za rodziną ojców swych, a na wieki nie ogląda światłości. Owóż człowiek, który jest we czci, a nie zrozumiewa tego, podobny jest bydlętom, które giną.