Luke 18

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

I powiedział im jeszcze podobieństwo do tego zmierzające, iż się zawsze potrzeba modlić, a nie ustawać,

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

Mówiąc: Był niektóry sędzia w jednem mieście, który się Boga nie bał, i człowieka się nie wstydził.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

Była też wdowa w temże mieście, która przychodziła do niego, mówiąc: Pomścij się krzywdy mojej nad przeciwnikiem moim.

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

Lecz on długo nie chciał. Ale potem rzekł sam w sobie: Aczci się Boga nie boję i człowieka się nie wstydzę,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

Wszakże iż mi się uprzykrza ta wdowa, pomszczę się krzywdy jej, aby na ostatek przyszedłszy, nie była mi ciężką.

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

Rzekł tedy Pan: Słuchajcież, co mówi niesprawiedliwy sędzia.

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

A Bóg izali się nie pomści krzywdy wybranych swoich, wołających do siebie we dnie i w nocy, chociaż im długo cierpi?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

Powiadam wam, iż się pomści krzywdy ich w rychle. Ale gdy przyjdzie Syn człowieczy, izali znajdzie wiarę na ziemi?

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

Rzekł też i do niektórych, którzy ufali sami w sobie, że byli sprawiedliwymi, a inszych za nic nie mieli, to podobieństwo:

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

Dwoje ludzi wstąpiło do kościoła, aby się modlili, jeden Faryzeusz a drugi celnik.

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

Faryzeusz stanąwszy, tak się sam u siebie modlił: Dziękuję tobie, Boże! żem nie jest jako inni ludzie, drapieżni, niesprawiedliwi, cudzołożnicy, albo jako i ten celnik.

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

Poszczę dwakroć w tydzień; daję dziesięcinę ze wszystkiego, co mam.

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

A celnik stojąc z daleka, nie chciał podnieść i oczu swych w niebo, ale się bił w piersi swoje, mówiąc: Boże! bądź miłościw mnie grzesznemu.

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Powiadam wam, żeć ten odszedł usprawiedliwionym do domu swego, więcej niżeli on: albowiem kto się wywyższa, będzie poniżony, a kto się poniża, będzie wywyższony.

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

Przynoszono też do niego i niemowlątka, aby się ich dotykał; co gdy widzieli uczniowie, gromili je.

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

Ale Jezus zwoławszy ich, rzekł: Dopuśćcie dziatkom przychodzić do mnie, a nie zabraniajcie im; albowiem takowych jest królestwo Boże.

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

Zaprawdę powiadam wam: Ktobykolwiek nie przyjął królestwa Bożego jako dzieciątko, nie wnijdzie do niego.

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

I pytał go niektóry książę, mówiąc: Nauczycielu dobry! co czyniąc odziedziczę żywot wieczny?

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

I rzekł mu Jezus: Przecz mię zowiesz dobrym? Nikt nie jest dobry, tylko jeden, to jest Bóg.

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

Umiesz przykazania? Nie cudzołóż, nie zabijaj, nie kradnij, nie świadcz fałszywie, czcij ojca twego i matkę twoję.

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

A on rzekł: Tegom wszystkiego przestrzegał od młodości mojej.

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

Co usłyszawszy Jezus, rzekł mu: Jednego ci jeszcze nie dostaje; wszystko, co masz, sprzedaj, a rozdaj ubogim, a będziesz miał skarb w niebie; a przyszedłszy naśladuj mię.

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

A on usłyszawszy to, bardzo się zasmucił; bo był nader bogaty.

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

A gdy go Jezus ujrzał bardzo zasmuconego, rzekł: Jakoż trudno ci, co mają pieniądze, wnijdą do królestwa Bożego!

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

Albowiem łatwiej jest wielbłądowi przejść przez ucho igielne, niż bogatemu wnijść do królestwa Bożego.

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

Tedy rzekli ci, którzy to słyszeli: I któż może być zbawiony?

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

Ale on rzekł: Co jest niemożebne u ludzi, możebne jest u Boga.

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

I rzekł Piotr: Otośmy my opuścili wszystko, a poszliśmy za tobą.

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

Tedy im on rzekł: Zaprawdę powiadam wam, iż nie masz nikogo, co by opuścił dom, albo rodziców, albo braci, albo żonę, albo dzieci dla królestwa Bożego,

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

Aby nie wziął daleko więcej w tym czasie, a w przyszłym wieku żywota wiecznego.

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

A wziąwszy z sobą onych dwunastu, rzekł im: Oto wstępujemy do Jeruzalemu, a wypełni się wszystko, co napisano przez proroki o Synu człowieczym.

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

Bo będzie wydany poganom, i będzie naśmiewany, i zelżony, i uplwany:

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

A ubiczowawszy zabiją go; ale dnia trzeciego zmartwychwstanie.

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

Lecz oni z tego nic nie zrozumieli, i było to słowo zakryte przed nimi, i nie wiedzieli, co mówiono.

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

I stało się, gdy się on przybliżał do Jerycha, ślepy niektóry siedział podle drogi, żebrząc.

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

A usłyszawszy lud przechodzący, pytał, co by to było?

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

I powiedziano mu, iż Jezus Nazareński tędy idzie.

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

I zawołał, mówiąc: Jezusie, Synu Dawidowy! zmiłuj się nade mną.

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

Lecz ci, co szli wprzód, gromili go, aby milczał. Ale on tem więcej wołał: Synu Dawidowy! zmiłuj się nade mną.

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

Zastanowiwszy się tedy Jezus, kazał go przywieść do siebie; a gdy się przybliżył, pytał go, mówiąc:

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

Co chcesz, abym ci uczynił? A on rzekł: Panie! abym przejrzał.

Ісус же до нього сказав: Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

A Jezus mu rzekł: Przejrzyj, wiara twoja ciebie uzdrowiła.

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.

I zarazem przejrzał, i szedł za nim, wielbiąc Boga. Co wszystek lud widząc, dał chwałę Bogu.