Lamentations 5

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Wspomnij, Panie! na to, co się nam przydało; wejrzyj a obacz pohańbienie nasze.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Dziedzictwo nasze obrócone jest do obcych, a domy nasze do cudzoziemców.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Sierotamiśmy a bez ojca; matki nasze są jako wdowy.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Wody nasze za pieniądze pijemy, drwa nasze za pieniądze kupujemy.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Na szyi swej prześladowanie cierpiemy, pracujemy, a nie dadzą nam odpocząć.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Egipczykom podajemy rękę i Assyryjczykom, żebyśmy się nasycili chleba.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Ojcowie nasi zgrzeszyli, niemasz ich, a my nieprawość ich ponosimy.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Niewolnicy panują nad nami, niemasz, ktoby nas wybawił z ręki ich.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Z odwagą duszy naszej szukamy chleba swego dla strachu miecza i na puszczy.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Skóra nasza jako piec zczerniała od srogości głodu.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Niewiasty w Syonie pogwałcono; i panny w miastach Judzkich.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Książęta ręką ich powieszeni są, a osoby starszych nie mają w uczciwości.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Młodzięców do żarn biorą, a młodzieniaszkowie po drwami padają.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Starcy w bramach więcej nie siadają, a młodzieńcy przestali pieśni swoje.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Ustało wesele serca naszego, pląsanie nasze w kwilenie się obróciło.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Spadła korona z głowy naszej; biada nam, żeśmy zgrzeszyli!

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Dlategoż mdłe jest serce nasze, dlatego zaćmione są oczy nasze;

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Dla góry Syońskiej, że jest spustoszona, liszki chodzą po niej.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Ty, Panie! trwasz na wieki, a stolica twoja od narodu do narodu.

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Przeczże nas na wieki zapominasz, a opuszczasz nas przez tak długi czas?

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Nawróć nas do siebie, o Panie! a nawróceni będziemy; odnów dni nasze, jako z dawna były.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Bo izali nas cale odrzucisz, a gniewać się będziesz na nas tak bardzo?