Job 16

А Йов відповів та й сказав:

Ale odpowiedział Ijob, i rzekł:

Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

Słyszałem takowych rzeczy wiele; przykrymi cieszycielami wy wszyscy jesteście.

Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

I kiedyż będzie koniec tym próżnym słowom? albo co cię przymusza, że tak odpowiadasz?

І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

Azażbym ja tak mówił, jako wy, gdybyście wy byli na miejscu mojem? azażbym zbierał przeciwko wam słowa, i kiwałlibym nad wami głową swoją?

устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

Owszembym was posilał ustami memi, a ruchanie warg moich ulżyłoby boleści waszych.

Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Ale jeźli będę mówił, przecież się nie ukoi boleść moja; a jeźli też przestanę, izaż odejdzie odemnie?

Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

A teraz zemdlił mię; spustoszyłeś, o Boże! wszystko zgromadzenie moje.

і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

Pomarszczyłeś mię na świadectwo, a znaczne na mnie schudzenie moje na twarzy mojej, jawnie świadczy przeciwko mnie.

Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

Popędliwość jego porwała mię, i wziął nienawiść przeciwko mnie; a zgrzytając na mię zębami swemi, jako nieprzyjaciel mój, bystremi oczyma swemi spojrzał na mię.

Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

Rozdzierają na mię usta swe, i sromotnie mię policzkowali, zebrawszy się społu przeciwko mnie.

Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

Podał mię Bóg przewrotnemu, a w ręce niepobożnych wydał mię.

Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Byłem w pokoju, ale mię potarł; a uchwyciwszy mię za szyję moję, roztrzaskał mię, i wystawił mię sobie za cel.

Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

Ogarnęli mię strzelcy jego; rozciął nerki moje, a nie przepuścił, i rozlał na ziemię żółć moję.

Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

Zranił mię, raną na ranę; rzucił się na mię, jako olbrzym.

Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

Uszyłem wór na zsiniałą skórę moję, a oszpeciłem prochem głowę moję.

Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

Twarz moja płaczem oszpecona, a na powiekach moich jest cień śmierci.

хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Chociaż żadnego łupiestwa niemasz w rękach moich, a modlitwa moja jest czysta. (a jeźli nie tak,)

Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O ziemio! nie zakrywajże krwi mojej, a niech nie ma miejsca wołanie moje!

бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Otoć i teraz w niebie jest świadek mój, jest świadek mój na wysokości.

Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

O krasomówcy moi, przyjaciele moi! wylewa łzy do Boga oko moje.

і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Oby się godziło wieść spór człowiekowi z Bogiem, i jako synowi człowieczemu z bliźnim swym!

бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

Bo lata zamierzone nadchodzą, a ścieszką, którą się nie wrócę, już idą.