Romans 9

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

Jeg sier sannhet i Kristus, jeg lyver ikke, min samvittighet vidner med mig i den Hellige Ånd,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

at jeg har en stor sorg og en uavlatelig gremmelse i mitt hjerte.

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

For jeg vilde ønske at jeg selv var forbannet bort fra Kristus for mine brødre, mine frender efter kjødet,

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

de som er israelitter, de som barnekåret og herligheten og paktene og lovgivningen og gudstjenesten og løftene tilhører,

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

de som fedrene tilhører, og som Kristus er kommet fra efter kjødet, han som er Gud over alle ting, velsignet i evighet. Amen.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

Dog ikke som om Guds ord har slått feil. For ikke alle som er av Israels ætt, er derfor Israel;

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

heller ikke er alle, fordi de er Abrahams ætt, derfor hans barn; men: I Isak skal det nevnes dig en ætt,

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

det er: ikke kjødets barn er Guds barn, men løftets barn regnes til ætten;

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

for et løftes ord er dette: Ved denne tid vil jeg komme, og da skal Sara ha en sønn.

І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

Og ikke bare dette; men så var det også med Rebekka, hun som var fruktsommelig ved én, Isak, vår far.

бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

For da de ennu var ufødte og ennu ikke hadde gjort hverken godt eller ondt - forat Guds råd efter hans utvelgelse skulde stå ved makt, ikke ved gjerninger, men ved ham som kaller -

не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

da blev det sagt til henne: Den eldste skal tjene den yngste;

як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

som skrevet er: Jakob elsket jeg, men Esau hatet jeg.

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

Hvad skal vi da si? er der vel urettferdighet hos Gud? Langt derifra!

Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

for til Moses sier han: Jeg vil miskunne mig over den som jeg miskunner mig over, og ynkes over den som Jeg ynkes over.

Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

Så står det da ikke til den som vil, heller ikke til den som løper, men til Gud, som gjør miskunnhet.

Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

For Skriften sier til Farao: Just til dette opreiste jeg dig at jeg kunde vise min makt på dig, og at mitt navn kunde bli kunngjort over all jorden.

Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

Altså: hvem han vil, den miskunner han sig over; og hvem han vil, den forherder han.

А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

Du vil da si til mig: Hvad har han da ennu å klage over? for hvem står vel hans vilje imot?

Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

Men hvem er da du, menneske, som tar til gjenmæle mot Gud? Vil da verket si til virkeren: Hvorfor gjorde du mig slik?

Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

Eller har ikke pottemakeren makt over leret, så han av samme deig kan arbeide det ene kar til ære, det andre til vanære?

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

Men om nu Gud, skjønt han vilde vise sin vrede og kunngjøre sin makt, dog i stort langmod tålte vredens kar, som var dannet til undergang,

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

så han også kunde kunngjøre sin herlighets rikdom over miskunnhetens kar, som han forut hadde beredt til herlighet?

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

Og til å bli slike kalte han også oss, ikke bare av jøder, men også av hedninger,

Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

som han også sier hos Hoseas: Det som ikke er mitt folk, vil jeg kalle mitt folk, og henne som ikke er elsket, vil jeg kalle min elskede,

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

og det skal skje: På det sted hvor det blev sagt til dem: I er ikke mitt folk, der skal de kalles den levende Guds barn.

А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

Og Esaias roper ut over Israel: Om tallet på Israels barn er som havets sand, så skal bare levningen bli frelst;

бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

for sitt ord skal Herren utføre og hastig fullbyrde på jorden.

І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

Og som Esaias forut har sagt: Hadde ikke den Herre Sebaot levnet oss en sæd, så var vi blitt som Sodoma og gjort like med Gomorra.

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

Hvad skal vi da si? At hedninger som ikke søkte rettferdighet, de vant rettferdighet, men det var rettferdigheten av tro;

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

Israel derimot, som søkte rettferdighetens lov, de vant ikke frem til denne lov.

Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

Hvorfor det? Fordi de ikke søkte den ved tro, men ved gjerninger; for de støtte an mot snublestenen,

як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

som skrevet er: Se, jeg legger i Sion en snublesten og en anstøtsklippe; den som tror på ham, skal ikke bli til skamme.