Psalms 74

Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

En læresalme av Asaf. Hvorfor, Gud, har du forkastet oss for evig tid? Hvorfor ryker din vrede mot den hjord du før?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

Kom i hu din menighet, som du vant din i fordums tid, som du gjenløste til å være din arvs stamme, Sions berg, hvor du tok bolig!

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Opløft dine trin til de evige grushoper! Alt har fienden fordervet i helligdommen.

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

Dine motstandere har brølt midt i ditt forsamlingshus; de har satt sine egne tegn op til tegn.

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

Det var et syn som når økser løftes i tykke skogen.

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Og nu, alt det som fantes av billedverk, det slo de sønder med øks og hammer.

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

De har satt ild på din helligdom; like til grunnen har de vanhelliget ditt navns bolig.

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

De har sagt i sitt hjerte: Vi vil ødelegge dem alle tilsammen! De har opbrent alle Guds forsamlingshus i landet.

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

Våre egne tegn ser vi ikke; det er ikke nogen profet mere, ikke nogen hos oss som vet hvor lenge det skal vare.

Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

Hvor lenge, Gud, skal motstanderen håne, fienden forakte ditt navn evindelig?

Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

Hvorfor drar du din hånd, din høire hånd tilbake? Ta den ut av din barm og ødelegg!

А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

Gud er dog min konge fra fordums tid, han som skaper frelse på den vide jord.

Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

Du er den som skilte havet med din styrke, knuste dragenes hoder på vannene.

Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

Du sønderslo Leviatans hoder, du gav den til føde for ørkenens folk.

Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

Du lot kilde og bekk bryte frem, du uttørket evige strømmer.

Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

Dig hører dagen til, dig også natten; du har skapt himmellysene og solen.

всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

Du har fastsatt alle jordens grenser; sommer og vinter - du har dannet dem.

Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

Kom dette i hu: Fienden har hånet Herren, og et dårlig folk har foraktet ditt navn!

Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

Overgi ikke din turteldue til den mordlystne skare, glem ikke dine elendiges skare evindelig!

Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

Se til pakten! For landets mørke steder er fulle av volds boliger.

Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

La ikke den undertrykte vende tilbake med skam, la den elendige og fattige love ditt navn!

Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

Reis dig, Gud, før din sak, kom i hu at du blir hånet av dåren hele dagen!

Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

Glem ikke dine fienders røst, dine motstanderes bulder, som stiger op all tid!