Psalms 49

Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом.

Til sangmesteren; av Korahs barn; en salme.

Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,

Hør dette, alle folk, vend øret til, alle I som bor i verden,

і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,

både lave og høie, rike og fattige, alle tilsammen!

мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,

Min munn skal tale visdom, og mitt hjertes tanke er forstand.

нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!

Jeg vil bøie mitt øre til tankesprog, jeg vil fremføre min gåtefulle tale til citaren.

Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,

Hvorfor skal jeg frykte i de onde dager, når mine forfølgeres ondskap omgir mig,

які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?

de som setter sin lit til sitt gods og roser sig av sin store rikdom?

Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,

En mann kan ikke utløse en bror, han kan ikke gi Gud løsepenger for ham

бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,

- for deres livs utløsning er for dyr, og han må avstå derfra til evig tid -

щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!

så han skulde bli ved å leve evindelig og ikke se graven.

Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...

Nei, han vil få se den. De vise dør, dåren og den uforstandige omkommer tilsammen og overlater sitt gods til andre.

Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,

Deres hjertes eneste tanke er at deres hus skal stå til evig tid, deres boliger fra slekt til slekt; de kaller sine jorder op efter sine navn.

та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!

Og dog blir et menneske i herlighet ikke stående; han er lik dyrene, som går til grunne.

Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.

Således går det dem som er fulle av selvtillit, og dem som følger dem efter og har behag i deres tale. Sela.

Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...

Som en fårehjord føres de ned i dødsriket, døden vokter dem, og de opriktige hersker over dem, når morgenen bryter frem, og deres skikkelse blir ødelagt av dødsriket, så de ikke har nogen bolig mere.

Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.

Men Gud skal forløse min sjel av dødsrikets vold, for han skal ta mig til sig. Sela.

Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,

Frykt ikke når en mann blir rik, når hans huses herlighet blir stor!

бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!

For han skal intet ta med sig når han dør; hans herlighet skal ikke fare ned efter ham.

Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,

Om han enn velsigner sin sjel i sitt liv, og de priser dig fordi du gjør dig til gode,

вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки! Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!

så skal du dog komme til dine fedres slekt; de ser ikke lyset evindelig. Et menneske i herlighet, som ikke har forstand, er lik dyrene, som går til grunne.