Lamentations 5

Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,

Jehovah ô, tsarovy izay nanjo anay; Hevero sy diniho ny latsa mahazo anay.

наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!

Ny lovanay dia afindra ho an'ny vahiny ary ny tranonay ho an'ny hafa firenena.

Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...

Efa kamboty izahay ka tsy manan-dray, ny reninay dia toy ny mpitondra-tena.

Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...

Na dia ny loharanonay aza dia andoavanay vola vao azonay isotroana, ary ny kitay hazonay dia vidinay vao azo.

У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!

Rambondrambonan'ny mpanenjika amin'ny hatokay izahay; Reraka izahay fa tsy manam-pitsaharana.

До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!

Nanolo-tanana tamin'ny Egyptiana sy ny Asyriana izahay mba ho voky hanina.

Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!

Nanota ny razanay tsy etỳ intsony izy; Ary izahay no mivesatra ny helony.

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

Andevo no manapaka anay; Tsy misy manafaka anay amin'ny tànany.

Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...

Noho ny sabatra mamely any an-efitra dia manao vy very ny ainay izahay vao mahazo hanina.

Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...

Mahamay toy ny fatana ny hodi-tray noho ny fahamaimaizana avy amin'ny mosary.

Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...

Nosavihina ny vehivavy tao Ziona ary ny virijina tao amin'ny tanànan'ny Joda.

Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...

Nahantona tamin'ny tànany ny lehibe; Ary ny antitra tsy mba nohajaina.

Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...

Ny zatovo nitondra ny fikosoham-bary; Ary ny ankizy madinika nivembena nitondra ny hazo.

Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,

Ny loholona tsy misy eo am-bavahady, ary ny zatovo tsy mitendry zava-maneno intsony.

втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...

Ny hafalian'ny fonay dia nitsahatra, ary ny dihinay niova ho fitomaniana.

Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,

Efa afaka ny satro-boninahitra tamin'ny lohanay; Idiran-doza izahay, fa efa nanota!

тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,

Ary noho izany dia reraka ny fonay, eny, noho izany dia maizina ny masonay,

через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...

Noho ny amin'ny tendrombohitra Ziona, izay efa lao sady ikarenjen'ny amboahaolo.

Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:

Jehovah ô, ianao no mipetraka mandrakizay, eny, ny seza fiandriananao no maharitra hatramin'ny taranaka fara mandimby.

Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?

Ahoana no dia anadinoanao anay mandrakizay sy ahafoizanao anay andro lava ?

Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!

Jehovah ô, ampivereno aminao izahay, mba hiverenanay; Havaozy ho toy ny fahiny ny andronay.

Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...

Moa dia nandà anay tokoa va Hianao sy tezitra aminay indrindra?