Mark 5

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

And they came over unto the other side of the sea, into the country of the Gadarenes.

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

And when he was come out of the ship, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

Who had his dwelling among the tombs; and no man could bind him, no, not with chains:

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

Because that he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been plucked asunder by him, and the fetters broken in pieces: neither could any man tame him.

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

And always, night and day, he was in the mountains, and in the tombs, crying, and cutting himself with stones.

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

But when he saw Jesus afar off, he ran and worshipped him,

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

And cried with a loud voice, and said, What have I to do with thee, Jesus, thou Son of the most high God? I adjure thee by God, that thou torment me not.

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

For he said unto him, Come out of the man, thou unclean spirit.

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

And he asked him, What is thy name? And he answered, saying, My name is Legion: for we are many.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

And he besought him much that he would not send them away out of the country.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

Now there was there nigh unto the mountains a great herd of swine feeding.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

And all the devils besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

And forthwith Jesus gave them leave. And the unclean spirits went out, and entered into the swine: and the herd ran violently down a steep place into the sea, (they were about two thousand;) and were choked in the sea.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

And they that fed the swine fled, and told it in the city, and in the country. And they went out to see what it was that was done.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

And they come to Jesus, and see him that was possessed with the devil, and had the legion, sitting, and clothed, and in his right mind: and they were afraid.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

And they that saw it told them how it befell to him that was possessed with the devil, and also concerning the swine.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

And they began to pray him to depart out of their coasts.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

And when he was come into the ship, he that had been possessed with the devil prayed him that he might be with him.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

Howbeit Jesus suffered him not, but saith unto him, Go home to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and hath had compassion on thee.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

And he departed, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him: and all men did marvel.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

And when Jesus was passed over again by ship unto the other side, much people gathered unto him: and he was nigh unto the sea.

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

And, behold, there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and when he saw him, he fell at his feet,

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

And besought him greatly, saying, My little daughter lieth at the point of death: I pray thee, come and lay thy hands on her, that she may be healed; and she shall live.

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

And Jesus went with him; and much people followed him, and thronged him.

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

And a certain woman, which had an issue of blood twelve years,

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

And had suffered many things of many physicians, and had spent all that she had, and was nothing bettered, but rather grew worse,

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

When she had heard of Jesus, came in the press behind, and touched his garment.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

For she said, If I may touch but his clothes, I shall be whole.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

And straightway the fountain of her blood was dried up; and she felt in her body that she was healed of that plague.

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

And Jesus, immediately knowing in himself that virtue had gone out of him, turned him about in the press, and said, Who touched my clothes?

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

And his disciples said unto him, Thou seest the multitude thronging thee, and sayest thou, Who touched me?

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

And he looked round about to see her that had done this thing.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

But the woman fearing and trembling, knowing what was done in her, came and fell down before him, and told him all the truth.

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

And he said unto her, Daughter, thy faith hath made thee whole; go in peace, and be whole of thy plague.

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

While he yet spake, there came from the ruler of the synagogue's house certain which said, Thy daughter is dead: why troublest thou the Master any further?

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

As soon as Jesus heard the word that was spoken, he saith unto the ruler of the synagogue, Be not afraid, only believe.

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

And he suffered no man to follow him, save Peter, and James, and John the brother of James.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

And he cometh to the house of the ruler of the synagogue, and seeth the tumult, and them that wept and wailed greatly.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

And when he was come in, he saith unto them, Why make ye this ado, and weep? the damsel is not dead, but sleepeth.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

And they laughed him to scorn. But when he had put them all out, he taketh the father and the mother of the damsel, and them that were with him, and entereth in where the damsel was lying.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

And he took the damsel by the hand, and said unto her, Talitha cumi; which is, being interpreted, Damsel, I say unto thee, arise.

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

And straightway the damsel arose, and walked; for she was of the age of twelve years. And they were astonished with a great astonishment.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

And he charged them straitly that no man should know it; and commanded that something should be given her to eat.